Головна

РЕГУЛЮВАННЯ КРИМІНАЛЬНИХ ПОКАРАНЬ ЗА КОРУПЦІЙНУ ДІЯЛЬНІСТЬ В ЧЕСЬКІЙ РЕСПУБЛІЦІ Р. Драгоун


РЕГУЛЮВАННЯ КРИМІНАЛЬНИХ ПОКАРАНЬ

ЗА КОРУПЦІЙНУ ДІЯЛЬНІСТЬ В ЧЕСЬКІЙ РЕСПУБЛІЦІ

Р. Драгоун

Західночеський університет в м.Плзень, юридичний факультет

вул. Сади П’єтатршіцатніку 14, м. Плзень, Чеська Республіка

e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду

 

 

 

 

Автор статті говорить про законодавство анти-корупції в кримінальному законі

Чеської Республіки, описує кожну секцію кримінального кодексу, сполученого з

корупцією, і аналізує злочин ухвалення хабара детально.

Ключові слова: корупція, кримінальний закон, незалежна компетентність, поліція,

офіс суспільного звинувачення, суд.

У правовому порядку Чеської Республіки каталог кримінальних

правопорушень знаходиться в кримінальному кодексі – закон № 40/2009 Зб. (далі –

КрК), дії органів, що займаються кримінальними справами по розшуку, викритті та

покаранні за кримінальні правопорушення регулює кримінальний кодекс – закон

№ 141/1961 Зб. “Про кримінальні судові справи”.

В новому кримінальному кодексі продовжує діяти тенденція з попереднього

кримінального закону №140/1961 Зб., в якому поняття “корупція” не виділяється

як самостійне кримінальне правопорушення, а все частіше вживається традиційне

поняття “хабарництво”.

Тоді виникає питання, який склад злочинів можна вважати (анти)корупційним.

Корупційні правопорушення мають наступні спільні ознаки:

а) йдеться винтково про злочини, скоєні навмисно;

б) спільний об’єкт –

зацікавленість в чистоті суспільного життя, в належному,

об’єктивному та законному виконанні справ суспільного інтересу, зацікавленість в

належному виконанні повноважень службової особи, в належному розпорядженні

суспільними та приватними засобами, інтерес в чистоті стосунків міжпідприємцями;

в) суб’єктом цих злочинів є, зокрема, фізична особа, яка, виходячи зі своєї

професії, положення чи посади наділена певними вирішальними повноваженнями,

якими забезпечує виконання суспільних завдань чи діє в користь власного

підприємництва або іншої особи, або ж суб’єктом може бути особа, яка для

влаштування справи суспільного інтересу прийме або погодиться прийняти хабар

“для іншої особи”, тут вона виступає в ролі посередника і може не приймати участі

у вирішенні справи суспільного інтересу, особою в такій якості може бути власне

та “інша особа”, для якої в такому випадку призначений хабар;

г) діяльність призводить до порушення кримінальних норм (і норм інших

правових галузей), за які отримується певна винагорода (хабар);

д) між порушенням правил та наданим хабаром повинен бути причинний

зв’язок.Кримінальний кодекс охоплює склад правопорушення “Хабарництво”, а саме в

Окремій частині, главі десятій 2

“Злочини проти суспільного порядку”, частині

третій “Хабарництво”, яке тут визначається в наступних положеннях: § 331 КрК

“Прийняття хабара”, § 332 КрК “Підкуп”, § 333 КрК “Непряме хабарництво”, § 334

КрК “Спільні положення”.

Однак в ньому визначаються й інші правопорушення, які мають відношення

до корупції, мова йде, зокрема, про: зловживання повноваженнями службовою особою згідно § 329 КрК, порушення норм правил господарських торгів згідно

§ 248 КрК, зловживання інформацією та положенням в торгівельних відносинах

згідно § 255 КрК, домовленість про вигоду при складанні публічної заявки згідно

§ 256 КрК, махінації при складенні публічноїзаявки та на торгах згідно § 257 КрК,

кримінальне правопорушення махінацій на публічних торгах § 258 КрК, махінації в

регулюванні відновлення платоспроможності згідно з § 226 КрК, втручання до

незалежності суду згідно § 335 КрК.

Прямий зв'язок з корупційними діяннями також проглядається і в деяких

наступних правопорушеннях, якими можуть бути напр.: загроза викриття

засекречених фактів згідно § 317 КрК, порушення норм вивозу товарів та

технологій двократного використання § 262 КрК, порушення обов’язку внаслідок

видачі дозволу та ліцензії для закордонної торгівлі товарами військового

призначення згідно § 266 КрК, порушення зобов’язань в регулюванні відновлення

платоспроможності згідно положення § 225 КрК, неправдиві свідчення та

експертна оцінка згідно § 346 КрК, неправдиве тлумачення згідно положення § 347

КрК, підробка та оформлення неправдивої медичної довідки, оцінки, діагнозу

згідно § 350 КрК, неправомірне розпорядження особистими даними згідно

положення § 180 КрК, легалізація доходу з кримінальної діяльності згідно § 216

КрК, порушення обов’язків при управлінні чужим майном згідно положення § 255

КрК, ухилення від військової повинності згідно § 371 КрК, а також інші

правопорушення, спрямовані протижиття, здоров’я, свободи та ін.

Кримінальне правопорушення “прийняття хабара”.

У даній статті детально розглянемо правопорушення “прийняття хабара” (пол.

§ 331 КрК), яке в Кримінальному кодексі визначене таким чином:

Прийняття хабара 1) Хто сам або за посередництвом іншої особи для вирішення справи

суспільного значення собі або для іншого прийме або погодиться прийняти хабар,

або хто сам чи за посередництва іншого в зв’язку з підприємницькою діяльністю

своєю або іншого для себе або для іншого прийме або погодиться прийняти хабар,

буде позбавлений волі строком до трьох років або позбавлений права займатися

певною діяльністю.

2) Хто за обставин, наведених в п. 1, вимагає хабар, буде засуджений до

позбавлення волі на строк від шести місяців до п’яти років.

3) Позбавленням волі на строк від двох до восьми років або конфіскацією

майна злочинець буде покараний, якщо:

а) скоїть правопорушення, наведені в п. 1 або 2 з ціллю забезпечити собі чи

іншому вигоду великого розміру,

б) цей злочин скоїть службова особа з ціллю забезпечити собі чи іншому

значну вигоду.

Ознаки складу правопорушення “прийняття хабара”.

Ознаки, що характеризують об’єкт правопорушення.

Індивідуальним (первинним) об’єктом складу кримінального злочину

“прийняття хабара” є зацікавленість в об’єктивному, належному, законному

вирішенні справи суспільного інтересу, яка охороняється державою, тобто у

збереженні чистоти суспільних відносин. Цілком зрозуміло, що нові законодавці

продовжують захищати чистоту відносин також і при підприємництві, однак

потрібно зазначити, що в попередньому викладі правосуддя вже прийшло до

такого захисту при помірно широкому та за моєю думкою правильному визначенні

ознак влаштування справ суспільного інтересу. Отже, законодавець по-новому виділив кримінально-правові санкції

хабарництва в зв’язку з підприємництвом, зокрема, з посиланням на міжнародні

зобов’язання Чеської Республіки, які випливають з Генерального Рішення Ради

2003/568/JVV від 22.07.2003 “Про боротьбу з корупцією в приватному секторі” та

зі Спільної акції від 22.12.1998, прийнятої Радою на основі ст. К.3 Договору

Європейської унії “Про корупцію в приватному секторі”. Підтвердженням цього є

власне другий абзац в положеннях § 331 абз. 1 та § 332 абз. 1 Кр. кодексу.

Ознаки, що характеризують об’єктивну сторону правопорушення.

Об’єктивна сторона складу кримінального правопорушення виражає спосіб

скоєння злочину та його наслідки.

До об’єктивних сторін складу кримінального правопорушення “прийняття

хабара” належить три альтернативні форми діяння, а саме:

а) прийняття хабара – злочинець (сам або за посередництвом іншого) прийняв

хабар (для себе чи для іншого), тобто. отримав певну вигоду, надану в зв’язку з

влаштуванням справи суспільного інтересу;

б) згода прийняти хабар – тут вистачить лише погодитися прийняти хабар

(особисто або за посередництвом іншого), а саме – виконання злочину може й не

відбутися. Кримінальне правопорушення вважається здійсненим при наявності

лише самого факту погодження з прийняттям хабара. Вистачить і того, що

злочинець не відхилить запропонований хабар, а лише пасивно погодиться

прийняти хабар, ознака згоди з прийняттям хабара є формою підготовки (пол. § 20

КрК), яка тут розглядається як скоєний злочин. У цьому випадку неважливо, коли

була виконана дія прийняття хабара і чи була вона взагалі виконана;

в) вимагання хабара - злочинець у зв’язку з влаштуванням справи суспільного

інтересу вимагає особисто або через посередника хабар (для себе або для іншої

особи). Кримінальне правопорушення здійснилося вже самою вимогою злочинця

про надання хабара, соціальна небезпека такого правопорушення підвищується

тим, що особа сама вимагає хабар, лише пасивно його не приймає.

Новий кодекс регулює та уточнює правопорушення “прийняття хабара”, у тім

числі як пряме прийняття хабара та підкуп та непряме хабарництво за

посередництвом іншої особи. Кримінальна відповідальність напр. посередника

буде досліджена згідно форми та міри його участі або як співучасника злочину, або

як причетного до злочину

3 Законна дикція положення § 331 КрК не потребує, щоб злочинець в зв’язку з

прийняттям хабара або погодженням прийняти хабар виконував будь-яку

нестандартну діяльність. Не має значення, чи ця особа перевищила свої певні

повноваження або прийняття, чи згода прийняти хабар якимсь чином вплинули на

його діяльність. Наприклад, якщо особа злочинця приймає або обіцяє прийняти

хабар при належному виконанні своїх обов’язків – вона вже здійснює кримінальну

дію “прийняття хабара”. Якщо ж хабар вплине на дії злочинця, то цей факт

підвищує соціальну небезпеку для суспільства.

Положення § 331 абз. 2 КрК є по відношенню до § 331 абз. 1 КрК спеціальним

положенням (йдеться про дві самостійні кримінальні дії). З цього доходимо

висновку, що одночасна дія цих положень малоймовірна. Вже з самостійного

мовного тлумачення робимо висновок, що злочинець одночасно не може прийняти,

пообіцяти прийняти і одночасно вимагати хабара.

Положення абз. 3 стосується дій посадових (службових) осіб, спрямованих

проти належного виконання їхніх повноважень. У випадку кримінальної діяльності

службових осіб суттєво підвищується типова шкідливість кримінальних дій, адж злочинець з погляду своєї посади чи положення зловживає довірою суспільства та

проводить свою діяльність способом, що суперечить закону.

Сумісність кримінальної дії “прийняття хабара” згідно з положенням § 331

абз. 1 КрК та § 331 абз. 3 КрК можливе за умови, якщо службова особа, котра у

зв’язку з виконанням своїх повноважень прийняла хабар, одночасно порушуючи

свій обов’язок способом та за умов, наведених у положеннях § 329 абз. 1 КрК.

5)

Правосуддя в рішенні Верховного суду ЧСР № 32 / 87 описувало ситуацію

(згідно складу злочинів, наведених в старому кр. кодексі), де йшлося про

кримінальне правопорушення непрямого хабарництва згідно пол.. §м162 КрК,

шахрайства згідно пол. § 225 КрК та кримінального порушення прийняття хабара

згідно пол. § 160 КрК у формі причетностізгідно пол. § 10 КрК.

“Якщо злочинець приймає або вимагає хабар за те, що буде впливати на виконання

обов’язків посадової особи, але без співучасті з посадовою особою, він здійснює

кримінальне правопорушеннянепрямого хабарництва згідно § 162 абз. 1 КрК.

У випадку, коли він приймає або вимагає хабар у співучасті з посадовою

особою – має місце причетність до злочину “прийняття хабара” згідно § 10 абз. 1

КрК, § 160 абз. 1, абз. 3, 4 КрК, абож § 160 абз. 2, абз. 3, 4 КрК.

Якщо злочинець приймає або вимагає хабар для особи, яка не є посадовою

особою, однак влаштовує справи суспільного інтересу – має місце причетність до

злочину “прийняття хабара” згідно § 10 абз. 1 КрК, § 160 абз. 1 або 2 КрК. Якщо ж злочинець лише симулює, що впливатиме на виконання повноважень

посадової особи або на діяльність особи, яка влаштовує справи суспільного інтересу,

однак для вирішення справи не зробить, навіть не планує нічого зробити – мова йде

про шахрайство згідно § 250 кримінального закону, або спроби згідно § 8 абз. 1 КрК, §

250 кримінального закону, якщо вимагав хабар, але його не прийняв”.6) Вважаю, що

даний юдикат і надалі можна використовувати навіть після входження в дію нового

кримінального кодексу. Я можу навести приклад з власної практики, коли адвокат

таким способом отримав від свого засудженого до арешту російського клієнта гроші

для судді, котрий, відповідно, мав винести рішення про його звільнення з-під арешту.

В цьому випадку адвокат використав необізнаність свого клієнта з термінами

ув’язнення, і таким чином отримав значну грошову суму. Цей та інші подібні випадки

підсилюють і так широко розповсюджений погляд громадян про масове поширення

корупції – в цьому випадку говоримо про так звану. корупційну міфологію.

Констатуємо, що попереднє правосуддя щодо складу правопорушень, визначених у

старому кримінальному законі, і надалізалишатиметься актуальнимпо відношеннюдо

складу правопорушень в сучасному кримінальному кодексі.

Ознаки, що характеризують суб’єкт кримінального правопорушення.

Винним у злочинізгідно з § 331 кр. кодексу може бути будь-хто: це може бути

особа, яка бере участь у влаштуванні справ суспільного інтересу (абзац

(ненумерований)1), або особа, яка бере участь у підприємництві (абзац 2).

Злочинцем може бути не лише особа, яка бере участь у влаштуванні справ

суспільного інтересу або особа, яка бере участь у підприємництві. Якщо злочинець

внаслідок влаштування справ суспільного інтересу прийме або обіцяє прийняти

хабар “для іншого”, в такому випадку він виступає в ролі посередника і може не бути

причетним до вирішення справи суспільного інтересу, особою ж в такій якості може

бути власне та “інша особа”, для якої в такому випадку призначений хабар. У

випадку, якщо злочинець сам або за посередництвом іншого для влаштування справ

суспільного інтересу прийме або обіцяє прийняти хабар для себе, тоді він являється

особою, яка бере участь у влаштуванні справ суспільного інтересу. Службова особа як окремий суб’єкт створює випадок, який особливо обтяжує

вину згідно § 331 абз. 3 пункту б) кодексу. З положення § 331 абз. 3 та абз. 4 КрК

робимо висновок, що в ролі окремого суб’єкту тут виступає службова особа згідно

пол. § 127 абз. 1 КрК, в якому зазначено, що службовою особою може бути: суддя,

державний представник, президент, депутат або сенатор Парламенту Чеської

Республіки, член влади Чеської Республіки або інша посадова особа органу суспільної

влади, представник озброєних сил або служби безпеки чи працівник муніципальної

поліції, фінансовий арбітр та його представник, фізична особа, яку назначено до

охорони лісу, охорони природи, мисливства або рибництва. Для кримінальної

відповідальності та захисту службової особи згідно окремих положень кримінального

кодексу вимагається, щоб кримінальне правопорушення було скоєна відповідно до

його повноважень та відповідальності. Службова особа іноземної держави або

міжнародної організації вважається службовою особою згідно з кримінальним

кодексом, поки так не встановитьміжнародний договір § 127 абз. 3 КрК.

Загальна дефініція службової особи у хабарництві є розширеною в положенні

§ 334 абз. 2, яке підпадає під спільні положення кримінального правопорушення

хабарництва, де службовими особами вважаються також особи, які займають

посади в законодавчому органі, судовому або іншому органі суспільної влади

іноземної держави, особи, що перебувають на службі або працюють в

міжнародному судовому органі, в міжнародних або транснаціональних

організаціях, створених державами або іншими суб’єктами міжнародного права,

або в іншому органі чи інституції, а також посадові особи юридичних осіб, що

займаються підприємництвом, де вирішальний вплив має Чеська Республіка або

іноземна держава, якщо ця особа має повноваження при влаштуванні справ

суспільного інтересу та дія скоєна в зв’язку з цим повноваженням.

Ознаки, що характеризують суб’єктивну сторону правопорушення.

Загалом констатуємо суб’єктивну сторону кримінальної дії, котра насамперед

містить вину (яка є ознакою загальноприйнятою та без якої не було б можливим

говорити про кримінальне правопорушення), поштовх та мотив (це факультативні

ознаки, які притаманні лише деяким кримінальним діям), що сприймаються з

психологічного погляду. Вину утворюють елементи думки та вольовий елемент

7)

.

Суб’єктивна сторона складу кримінального правопорушення підкупу потребує

навмисної вини Для того, щоб хабарництво могло стати кримінальним правопорушенням,

закон вимагає зв’язок між хабаром та влаштуванням справ суспільного інтересу.

Однак необов’язково, щоб особа виконувала пряму дію при влаштуванні справ

суспільного інтересу, але вистачить виконати лише складову частину, яка є

частиною влаштування справи суспільного інтересу (наприклад обробка даних для

рішення органу державного управління).

Визначення деяких понять.

Справа суспільного інтересу – це справа, у належному та об’єктивному

вирішенні якої зацікавлене ціле суспільство або певна громадська чи соціальна

група. Йдеться про діяльність державного управління, самоуправління, а також

задоволення інших потреб, наприклад, культурних, соціальних, матеріальних,

медичних та ін.Йдеться не лише про вирішальну діяльність, але й іншу діяльність

при виконанні важливих суспільних завдань (наприклад обробка даних для

рішення тощо).8

Органи, що діють у кримінальних справах, на практиці часто не дотримуються

однозначного тлумачення поняття “влаштування справ суспільного інтересу” як ознак визначення цього складу правопорушення. Йдеться не лише про розбіжності

у поглядах на необхідну кількість вирішуваних справ (закон ніколи не говорить

про справу, лише про справи), а про тлумачення того, що власне є справами

суспільного інтересу. До 1990 р. це поняття розглядалося в ширшому значенні.

Однак з 1990 р. йде чітка диференціація суспільних та приватних областей. Цей

стан є важливим зокрема для визначення, в яких областях сфери життя суспільства

може дійти до виникнення кримінального правопорушення.

Під підприємництвом розуміють систематичну діяльність, яку підприємець

провадить самостійно від власного імені та під власну відповідальність з ціллю

досягнення прибутку ((§ 2 абз. 1 торг. кодексу). Суб’єктом підприємницької діяльності

є підприємець. Підприємець – це особа, зареєстрована в торговому реєстрі, особа, яка

займається підприємницькою діяльністю на основі права на підприємництво, особа,

яка займається підприємництвом на основі іншого права згідно особливих правил, або

особа, яка займається сільськогосподарським виробництвом та зареєстрована в реєстрі

згідно особливих правил (порівн. (§ 2 торг. кодексу).

Поняття “хабар” визначене у постанові § 334 абз. 1 КрК, так: “Під хабаром

розуміють неправомірну вигоду, що полягає в прямому майновому збагаченні або

в іншій преференції, яка дістається або має дістатися особі підкупу або з її згодою

іншій особі, на яку не має права”. Неправомірна вигода може бути по-перше,

фінансовою чи матеріальною, по-друге, може бути послугою у відповідь. Для

появи ознак не важливий розмір хабара, адже законом це не регулюється. Розмір

хабара потрібно розцінювати у відношенні до важливості (шкідливості)

правопорушення. Щодо розміру хабара, прийнятого працівником державного

органу, до такого правопорушення потрібно підходити суворіше, адже прийняття

будь-якого хабара таким органом недопустиме.Прийняття хабара – це коли особа злочинця справді отримала неправомірну

вигоду. З погляду часу не є вирішальним, чи отримання вигоди відбулося перед

влаштуванням справи суспільного інтересу, під час перебігу, чи по його

закінченню. Також неважливо, чи хабар спочатку пообіцяли, чи запропонували.

Хабар може бути переведений на користь третьої особи (так званого “білого

коня”), за посередництвом якої він залишається в розпорядженні підкупленого,

раніше це було доказано правосуддям, нині стосовно цього можна посилатися саме

на дикцію складу злочину “сам або за посередництвом іншого”.

На закінчення пропоную інформацію, що стосується складу правопорушень.

Склад кримінального правопорушення підкупу знаходиться в постанові § 332

кримінального кодексу

1) Хто іншому або для іншого в зв’язку з вирішенням справи суспільного

значення дасть, запропонує або пообіцяє прийняти хабар, або хто іншому чи для

іншого в зв’язку з підприємництвом своїм або іншого, для себе або іншого дасть,

запропонує або пообіцяє взяти хабар, буде засуджений до позбавлення волі на

строк до 2-х років або до нього буде застосоване грошове покарання.

2) Позбавленням волі від одного до шести років, конфіскацією майна або

грошовим покаранням злочинець буде покараний, якщо:

а) зробить проступок, наведений в пункті 1 з ціллю забезпечити собі чи

іншому значну користь або заподіяти іншому значну шкоду чи інший особливо

тяжкий наслідок, або

б) такий злочин скоїть службова особа.

Склад кримінального злочину непрямого хабарництва знаходиться в постанові

§ 333 кримінального кодексу.1) Хто вимагає або прийме хабар за те, що сам або за посередництвом іншого

впливає на виконання повноважень службової особи, або за те, що вже так вчинив,

буде засуджений до позбавлення волі на строк до 3 років.

2) Хто з причин, наведених в п. 1 дасть, запропонує або пообіцяє прийняти

хабар, буде засуджений до позбавлення волі до двох років.

––––––––––––––––––––

1. порівняй словацький кримінальний кодекс (закон №300/2005), де поняття корупції є в

маргінальній рубриці третього розділу третьої глави.

2. на відміну від попередніх змін в кримінальному законі, де знаходилася в третій главі

3. пояснювальна записка до проекту кримінального кодексу – друк 410 Палати депутатів

– депутатський термін 2006 – 2010.

4. Єлінек Й., Совак З. “Кримінальний закон та кримінальний порядок” 16-те актуалізоване

видання згідно правового стану на 01.01.2002. Видавн. : АТЛіндеПрага, 2002.

5. НЗ ЧСР – 11 Тз 19/86 (№43/87 Зб.)

6. НЗ ЧСР Рт. 32/87 11 К.К.

7. Новотні О., Доленскі А., Вальо М., Вокоун Р. Кримінальне право матеріальне ІІ.

окрема частина 2. переопрацьованого видання. Прага : Кодекс, 1997.

8. Шамал та кол. Кримінальний закон коментарі 5. видання. Прага: Ц.Г.Бек, 2003.

< Попередня   Наступна >
 
Авторизація
Пошук