Головна

КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО ТА КРИМІНОЛОГІЯ ПОНЯТТЯ “ПРОНИКНЕННЯ” ПРИ ДИФЕРЕНЦІАЦІЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ВИКРАДЕННЯ Н. Антонюк


КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО ТА

КРИМІНОЛОГІЯ

ПОНЯТТЯ “ПРОНИКНЕННЯ”

ПРИ ДИФЕРЕНЦІАЦІЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

ЗА ВИКРАДЕННЯ

Н. Антонюк

Львівський національний університет імені Івана Франка

вул. Університетська, 1, 79000 Львів, Україна

 

 

 

 

У статті досліджено поняття проникнення, співвідношення між термінами

“проникнення” і “вторгнення”. Проведено поділ проникнень на види, виходячи із різних

критеріїв. Досліджено окремі питання, що виникають під час кримінально-правової оцінки

викрадень із проникненням.

Ключові слова: проникнення, житло, приміщення, сховище, злочин, власність.

Термін “проникнення” у науці кримінального права зазвичай досліджують

аналізуючи склад злочину “Порушення недоторканості житла” (ст. 162 КК

України), або ж з’ясовуючи зміст такої диференціюючої ознаки викрадень як

“проникнення у житло, інше приміщення чи сховище”. У багатьох дослідженнях

проникненням вважають незаконне вторгнення у певні приміщення. Фактично

терміни “проникнення” і “вторгнення” часто вживають як синоніми. Однак, таке

ототожнення є хибним. Разом з тим вказана теза потребує аргументації. З огляду на

>це зупинимося на дослідженнізмісту терміну “проникнення”, що використовується

законодавцем у кваліфікованих складах крадіжки, грабежу та розбою і висловимо

деякі аргументи щодо дискусійних питань, які стосуються зміту та ознак

“проникнення”.

Поняття “проникнення” і його ознаки було предметом дослідження у наукових

дослідженнях, що стосувалися злочинів проти власності (в т.ч. викрадень) загалом.

Зокрема, вказане питання досліджували П.П. Адрушко, О.І. Бойцов, В.В. Векленко,

Г.В. Веріна, С.А. Єлісєєв, О.В. Ільїна, Н.А. Лопашенко, П.С. Матишевський,

В.О. Навроцький, Є. Савкін та інші вчені. Разом з тим у наукових дослідженнях

здебільшого пропонувалося найбільш оптимальне, на думку авторів, визначення

проникнення і не досліджувалися ознаки проникнення, співвідношення цього

поняття із суміжними поняттями. Завданням цього дослідження є визначення

поняття проникнення, виділення суб’єктивних і об’єктивних ознак проникнення,

з’ясування співвідношення між термінами “проникнення” і “вторгнення”,

виділення окремих видів проникнення за певними критеріями Судова практика проникнення розглядає як незаконне вторгнення будь-яким

способом (із застосуванням засобів подолання перешкод або без їх використання;

шляхом обману; з використанням підроблених документів тощо або за допомогою

інших засобів), який дає змогу винній особі викрасти майно без входу до житла,

іншого приміщення чи сховища. Виходячи із вказано розуміння проникнення

можна виділяти чотири ознаки проникнення: 1) незаконність; 2) факт вторгнення;

3) спосіб вторгнення; 4) ціль, яку переслідує винний. Ці ознаки слід поділити на дві

групи: суб’єктивні і об’єктивні ознаки проникнення. Суб’єктивними ознаками проникнення будуть усвідомлення незаконності проникнення, ціль проникнення,

яка полягає у бажанні викрасти майно. Об’єктивними ознаками – факт вторгнення

певним способом.

Цікавим є підхід до використання критеріїв проникнення, зазначений

В.Г. Гончаренком. Науковець виділяє юридичний (психологічний) і фізичний

(технічний) критерії проникнення [1, с. 560]. Юридичний критерій на думку

вченого полягає в усвідомленні факту незаконного проникнення з певною метою –

викрадення майна. Фізичний критерій полягає у фізичному проникненні, або

проникненніз використанням спеціальних пристроїв.

Незаконність проникнення полягає у відсутності законних підстав для

входження і перебування у житлі, приміщенні чи сховищі. Правильно у

кримінально-правовій літературі конкретизують, що незаконним слід вважати таке

проникнення, при якому винний не мав жодних юридичних або гаданих прав на

вторгнення у вказані об’єкти [2]. Однак, окрім вказівки на цю ознаку, слід

пам’ятати, про ще одну ознаку незаконності проникнення. Встановлюючи

наявність у діях винного ознаки проникнення у житло, інше приміщення чи

сховище необхідно констатувати, що доступ до вказаних об’єктів був обмеженим.

Якщо у приміщення дозволено вільний доступ, кваліфікуюча ознака

“проникнення…” не може бути застосована під час кримінально-правової оцінки

вчиненого, оскільки немає самого факту незаконного проникнення. Входження і

знаходження у певних приміщеннях може бути обмеженим або вільним залежно

від часу доби. Так, у період робочого дня входження у музеї, магазини, бібліотеки і

схожі приміщення є вільним. Однак, у позаробочий час вони закриті для

зовнішнього доступу. Така ж обмеженість доступу має місце під час обідньої

перерви, перезміни тощо.Семантичне значення терміну “проникнення” – пробиратися, прокрадатися [3,

с. 1161]. У постанові Пленуму ВСУ “Про судову практику у справах про злочини

проти власності” від 06.11.2009 р. № 10 (далі - Постанова) для позначення дії у

проникненні вжито термін “вторгнення” [4]. Цей термін близький за змістом, однак

не тотожний. Він підкреслює ознаку незаконності дій винного. До законного

входження термін “вторгнення” застосувати неможливо. Разом з тим вторгнення

передбачає застосування сили. На вказаний недолік звертають увагу С.А. Єлісєєв,

С.М. Кочої, Є. Савкін [5, с. 157; 6, c. 150; 7, с. 47]. Вчені правильно зауважують, що

проникнення і вторгнення не тотожні поняття. Вони співвідносяться як частина і

ціле. Проникнення буває насильницьким (вторгнення) і ненасильницьким (поза

волею власника). Позначення дій у проникненні як вторгнення звужує зміст цього

терміну. Якщо вживати вказані терміни як синоніми, матиме місце очевидна

підміна понять. На жаль, інколи у науковій літературі не зважають на точний зміст

термінів і ототожнюють проникнення із вторгненням [2; 8].

Р.А. Абрамовський пропонує давати визначення проникнення шляхом

використання терміну “потрапляння” замість “вторгнення” [9]. Слід відзначити, що

терміном “потрапляти” позначають проходження, проникнення крізь щось,

просовування, досягання чогось [3, с. 1090]. Цей термін охоплює як насильницьке

так і ненасильницьке проникнення, а тому може бути використаний для

позначення дії у проникненні. Він може бути використаний як до позначення

безпосереднього входження ужитло, приміщення чи сховище, так і для позначення

дій, що полягають у вилученні майна за допомогою спеціальних знарядь.

Факт проникнення традийціно пов’язують із входженням у середину.

Злочинець повністю всім тілом, частиною тіла, за допомогою технічного пристрою або іншим чином проникає у житло, приміщення чи сховище і викрадає звідти

майно. Використання для викрадення майна дресированих собак, птахів, залучення

до вчинення такого викрадення неделіктоздатних осіб слід розглядати як

проникнення, вчинене “іншим чином”. Неделіктоздатні особи, тварини, птахи

виступають знаряддями вчинення злочину. Виконавцем посягання є та особа, яка

залучила неделіктоздатних осіб, тварин чи птахів до вчинення злочину.

Дискусію викликала позиція О.І. Бойцова щодо кримінально-правової оцінки

так званого “опосередкованого вторгнення” [11, с. 629]. Вчений до

опосередкованого вторгнення відносить заволодіння рідкими або сипучими

речовинами, що знаходяться в таких ємкостях, проникати в які непотрібно,

оскільки майно саме висипається. Ця позиція була піддана критиці

Н.А. Лопашенко [10, с. 150]. Н.А. Лопашенко вказала, що у таких випадках ознаки

проникнення немає, оскільки немає вторгнення всередину.

На нашу думку, більш аргументованою є позиція О.І. Бойцова. Для

обгрунтування доцільності кваліфікації заволодіння рідкими або сипучими

речовинами як опосередкованого вторгнення можна навести такі аргументи:

у винного немає потреби проникати всередину відповідних ємкостей, оскільки

вказані речовини витікають, висипаються самі;

якщо таке бажання у винного виникне, він може безперешкодно проникнути

всередину (наприклад, він захоче пришвидшити випадіння сипучої речовини і

допомагатиме звичайному фізичному процесу нагрібаючи речовину рукою).

Якщо слідувати позиції Н.А. Лопашенко слід вказувати, що проникнення не

буде і у випадку, коли винний відчинить сейф і висипе із нього цінності або вони

випадуть самі. Думаю, що викрадення із ємкостей, які необхідно було попередньо

вскрити, слід розглядати (за наявності інших обов’язкових ознак) як викрадення із

проникненням у сховище. О.І. Бойцов і Н.А. Лопашенко у своїх працях наводять однаковий приклад із

судової практики, яким ілюструють необхідність врахування у деяких випадках

“глибини” проникнення [10, с. 104; 11, с. 631]. Мова йде про вчинення

гр. Кіріковим крадіжки речей із підвіконня відкритого вікна без вторгнення у

житло. Кіріков, проїжджаючи ввечері велосипедом повз відчинене вікно побачив

на підвіконні пакет. Переконавшись, що його ніхто не бачить, Кіріков викрав

пакет, у якому знаходилися чайний сервіз, набір рюмок і комплект постільної

білизни.

Президія Кіровського обласного суду у своєму рішенні вказала, що дії

Кірікова не правильно кваліфіковані як крадіжка із проникненням у житло,

оскільки він лише протягнув руку і не проникав у житло. Кіріков не застосовував

ніяких пристроїв чи спеціальних знарядь для викрадення майна. Тому, в його діях

немає ознак крадіжки з проникненням.

В.В. Векленко у своїх праці також згадує вказану справу, однак не

погоджується із рішенням суду [12, с. 118]. Вчений вказує, що підвіконня

знаходиться у серединіжитла, а тому у діях винного є ознака проникнення.

Вважаємо, що кваліфікація дій Кірікова як крадіжки без проникнення у житло

є неправильною. Адже, наявність чи відсутність вказаної ознаки не можна ставити

в залежність від того на скільки сантиметрів винний протягнув руку у житло, щоб

вилучити майно. Правильно вказує В.В. Векленко, що підвіконня – це складова

житла. Воно міститься всередині житла. Ніякою межею між житлом і “вулицею”

підвіконня не є. Межею є саме вікно, яке розташоване після закінчення підвіконня.

Та частина будівлі, яка міститься “за склом”, після вікна, так звані “зливи”,знаходиться поза межами житла. Тому викрадення виставлених для охолодження

пакетів, саморобних ящиків-холодильників слід кваліфікувати як викрадення без

ознаки проникнення. А от у випадку з кваліфікацією дій Кірікова, жодних підстав

для виключення із формули кваліфікації ознаки проникнення не було.

Способи вторгнення можуть бути різноманітними. Однак їх слід згрупувати за

визначеними критеріями. С.А. Єлісєєв виділяє типові прийоми проникнення:

– повне або часткове порушення цілісності закриваючих пристроїв, елементів

будівель (дверей, вікон, стель, підлог, фундаментів тощо), спеціальних сховищ;

– обман осіб, які знаходяться у житловому чи нежитловому приміщенні, на

охоронюваній території;

– застосування пристроїв, що дозволяють вилучити викрадене без фактичного

входження злочинця у будівлю, сховище;

– використання заздалегідь підібраних чи виявлених на місці вчинення злочину

ключів, “злодійських знарядь”;

– “вільний доступ” (через відчинене вікно, незакриті двері тощо);

– використання неуважності потерпілого (винний ховається у приміщенні з

метою викрадення майна) [5, с. 157–158].

Вказані прийоми автор ділить на три групи: взлом (усунення перешкод,

замків), “спеціальні пристрої і дії” (технічні пристрої, обман) і “вільний доступ”

(викрадення з незачинених приміщень).У кримінально-правовій літературі зазначають, що “вільний доступ” до

певного приміщення не завжди слід кваліфікувати як проникнення [7, с. 47–48].

Так, Є. Савкін вказує, що якщо винний увійшов у житло через навстіж відчинені

двері – проникнення немає, оскільки він не вжив ніяких додаткових заходів для

входження у житло. Якщо ж він увійшов через зачинені двері (просто зачинені, не

на ключ) – має місце проникнення, бо винний вжив мінімальні зусилля для

проникнення ужитло. Видається, що підхід до кримінально-правової оцінки в обох

вказаних Є. Савкіним випадках має бути однаковим. Ступінь суспільної небезпеки

у вказаних прикладах ніяк не відрізняється. Навряд чи можна погодитися із

автором, що згинання клямки, щоб відчинити не замкнені на ключ двері слід

вважати більш суспільно небезпечним, ніж входження у відчинені двері. Суспільна

небезпека викрадення з незамкнутого приміщення зумовлена особистими якостями

винного, його нахабністю, так званою “злочинною установкою”. Викрадення із

незачиненого на ключ приміщення, як і викрадення із приміщення, двері якого

відкриті навстіжслід кваліфікувати як викрадення з “проникненням…”.

Для констатації кваліфікуючої ознаки “проникнення у житло, інше

приміщення чи сховище” необхідно встановити ціль, з якою вчинено проникнення,

момент виникнення умислу на заволодіння майном. Якщо умисел на викрадення

майна виник після входження у житло, тобто особа опинилась у житлі без наміру

вчинити злочин, а потім заволоділа чужим майном, – її дії не можна кваліфікувати

як вчинені з проникненням. У постанові Пленуму ВСУ зазначено, що викрадення

майна не можна розглядати за ознакою проникнення в житло або інше приміщення

чи сховище, якщо умисел на викрадення майна у особи виник під час перебування

в цьому приміщенні (абз. 3 п. 22). Детально питання кримінально-правової оцінки

дій винного у випадку, коли умисел на вчинення викрадення виник у винного після

того як він з дозволу господаря потрапив до житла, приміщення або сховища

досліджено О.В. Ільїною [13]. Разом з тим слід відзначити, що ця проблема є

цікавою і дискусійною, а тому потребує окремого з’ясування в межах іншого

дослідження. Видається, що виходячи із ряду критеріїв можна виділити такі види

проникнення:

– за ознакою відкритості: відкрите і таємне;

– залежно від факту застосування насильства: насильницьке і без застосування

насильства;

– залежно від наявності перешкод: з подоланням перешкод і “вільне”;

– залежно від кількості осіб, які вчинюють проникнення: одноособове і групове;

– залежно від входження всередину житла, приміщення чи сховища: фізичне

проникнення і проникнення з використанням спеціальних знарядь.

Насильницьке проникнення передбачає застосування насильства до власника

чи інших осіб. Як наслідок, насильницьке проникнення кваліфікуватиметься

залежно від характеру застосованого насильства як грабіж або розбій.

Ненасильницьке проникнення – це проникнення шляхом застосування обману,

взлому, підбору ключів, входження у відчинене приміщення та інших способів.

Фізичним проникненням є фактичне проникнення всередину житла,

приміщення чи сховища. Фізичне проникнення може бути повним і частковим,

залежно від того чи винний викрадав майно шляхом повного входження чи за

допомогою частини тіла. Фізичне проникнення буває безпосереднім і

опосередкованим. Під час безпосереднього проникнення в житло, приміщення чи

сховище проникає сам злочинець, а під час опосередкованого проникнення – саме

проникнення вчиняють неделіктоздатні особи, тварини, птахи, тобто має місце так

зване опосередковане виконання злочину.

Проникненням із використанням спеціальних знарядь визнається проникнення

шляхом використання різноманітних крюків, гаків, вудочок тощо, якими

підчіплюється і витягується зсередини майно.

У кримінально-правовій літературі використовується термін “подвійне

проникнення”. Цим терміном позначаються випадки викрадення майна зі сховищ,

що знаходяться у приміщеннях (в т. ч у житлі). Однак, у формулі кваліфікації

ознака проникнення зазначається один раз і таке проникнення розглядається як

єдине посягання. Ознака “проникнення…” враховується під час кваліфікації дій всіх

співучасників, не залежно від того, чи проникали вони у приміщення чи

виконували іншу функцію (наприклад, наглядали, щоб не повернувся власник

тощо). Так, якщо злочин вчинено співвиконавцями, характер виконуваних ними

функцій ніяк не змінює оцінки дій всіх співвиконавців як викрадення з

проникненням. Адже, співвиконавці можуть діяти паралельно:

– разом проникати ужитло, приміщення чи сховище і викрадати звідти майно;

– вони можуть діяти паралельно з розподілом функцій: один передає майно

зсередини, інших завантажує його в машину, ще інший слідкує за

“обстановкою” тощо;

– можуть діяти послідовно: один відчинив приміщення, другий проникнув і

виніс майно, третій відвіз майно у безпечне місце.

Якщо мова йде про складну співучасть, слід вказати, що викрадення із

проникненням, як правило, усвідомлюється всіма учасниками посягання: організатор

і підбурювач усвідомлюють факт проникнення, виходячи із змісту їх функцій,

пособник – виходячи із характеру допомоги, яку він надає (передача фомки, надання

консультації щодо проникнення тощо). Разом з тим, якщо хтось із співучасників не

усвідомлював того, що викрадення вчинюватиметься із проникненням, цю

кваліфікуючу ознаку йому у вину ставити не можна. Має місце так зване, різне усвідомлення фактичних обставин вчинюваного посягання і дії співучасників

можуть кваліфікуватися за різними частинами чи статтями КК. Доцільність

кваліфікації дій співучасників за різними статтями ККу такому випадку обгрунтував

В.О. Навроцький [14, с. 224]. Якщо ж умисел співучасників був неконкретизований,

вони повинні нести відповідальність зафактично вчинене діяння.

Вихід когось із учасників за межі домовленості (наприклад, домовилися

вчинити крадіжку без проникнення, а один з учасників вчинив проникнення), - слід

кваліфікувати з врахуванням ексцесу когось із співучасників.

Отже, викладені у дослідженні положення дозволяють вказати, що проникнення і

вторгнення не є тотожними, вони співвідносяться як частина і ціле, оскільки вторгення

– це лише насильницьке проникнення. Насильницьке проникнення передбачає

застосування насильства до власника чи інших осіб, а ненасильницьке проникнення

вчинюєтсья шляхом застосування обману, взлому, підбору ключів, входження у

відчинене приміщення та інших способів. Для правильного розуміння змісту

проникнення доцільно виділяти суб’єктивні і об’єктивні ознаки проникнення:

суб’єктивні ознаки - усвідомлення незаконності проникнення та ціль, з якою

вчинюється проникнення (бажання викрасти майно); об’єктивні ознаки проникнення -

факт потрапляння ужитло, інше приміщення чи сховище вчинений певнимспособом.

1. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України : У 2 т. – Т. 1

[Текст] / За заг. ред. П.П. Андрушка, В.Г. Гончаренка, Є.В. Фесенка. – 3-тє вид.,

перероб. та доп. –. : Алерта ; КНТ; Центр учбової літератури. – 2009. – 964 с.

2. Раздобудько, Е.А. Уголовная ответственность за хищения, совершаемые с незаконным

проникновением в помещение либо иное хранилище, и роль ОВД в их

предупреждении [Електронний ресурс]: Автореф. дис... кандидата юридических наук :

12.00.08. / Раздобудько Евгений Александрович ; Москва, 2006. // http://www.lib.uaru.net/diss/cont/218424.html.

3. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) [Текст] /

Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ "Перун", 2005. – 1728 с.

4. Постанова Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику у справах про

злочини проти власності” від 06.11.2009 р. № 10 [Електронний ресурс] //

http://www.scourt.gov.ua.

5. Елисеев, С.А. Преступления против собственности по уголовному законодательству

России [Текст] / С.А. Елисеев. – Томск. 1999. – 213 с.

6. Кочои, С.М. Ответственность за корыстные преступления против собственности.

Учебно-практическое пособие [Текст] / Кочои С.М.. – 2-е изд., доп. и перераб. – М.,

2000. – 288 c.

7. Савкин, Е. Понятие проникновения в жилище, помещение либо иное хранилище

[Текст] / Е. Савкин // Законность. – 2003. – № 8. – С. 46–48.

8. Севрюков, А.П. Криминологическая и уголовно-правовая характеристика грабежей и

разбоев, совершаемых с незаконным проникновением в жилище, и их предупреждение

[Електронний ресурс]: Автореф. дис.... канд. юрид. наук : 12.00.08 / Севрюков

Александр Павлович: Москва, 2000 198 c. // http://www.dslib.net/kriminalpravo/sevrjukov.html.

9. Абрамовский, Р.А. Ненасильственные хищения с незаконным проникновением в

жилище : уголовно-правовые и криминологические аспекты [Електронний ресурс]:

Автореф. дис... кандидата юридических наук : 12.00.08 / Абрамовский Роман

Александрович; Челяб. гос. ун-т. – Челябинск, 2007. – 172 с. // http://www.lib.uaru.net/diss/cont/224732.html.

10. Лопашенко, Н.А. Преступления против собственности. Теоретико-прикладное

исследование [Текст] / Лопашенко Н.А. – М.: ЛексЭст, 2005. – 408 c.

11. Бойцов, А.И. Преступления против собственности [Текст] / А. Бойцов – С– Пб.: Юрид.

центр Пресс, 2002. – 755 c.

12. Векленко, В.В. Квалификация хищений. Монография [Текст] / В.В.Векленко – Омск:

Изд-во Ом. акад. МВД России. – 2001. – 256 с.

13. Ільїна, О.В. Кримінально-правова характеристика обтяжуючих обставин

(кваліфікуючих ознак) корисливих злочинів проти власності. [Електронний ресурс]–

Автореф. дис. …канд. юрид. наук: 12.00.08 / Ільїна Оксана Валеріївна ; Київський

національний університет імені Тараса Шевченка,. – Київ, 2007. //

http://referatu.net.ua/referats/7569/170778.

14. Навроцький В.О. Основи кримінально-правової кваліфікації: Навч. посібник. [Текст] /

В.О.Навроцький – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 704 с.

 

 

 

 

< Попередня   Наступна >
 
Авторизація
Пошук