Головна

ПИТАННЯ ДЕТЕРМІНАЦІЇ ПРИМУШУВАННЯ ДО ВСТУПУ В СТАТЕВИЙ ЗВ’ЯЗОК К. Плутицька


УДК 343.541:343.9.01

ПИТАННЯ ДЕТЕРМІНАЦІЇ ПРИМУШУВАННЯ

ДО ВСТУПУ В СТАТЕВИЙ ЗВ’ЯЗОК

К. Плутицька

Запорізький національний університет

вул. Жуковського, 66, 69600 Запоріжжя, Україна

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду

 

 

Розкрито питання щодо причин та умов вчинення примушування до вступу в статевий

зв’язок. Досліджуються соціально-психологічні, соціально-економічні та ідеологічні

детермінанти примушування до вступу в статевий зв’язок.

Ключові слова: примушування до вступу в статевий зв’язок, детермінанти, сексуальна

злочинність.

Розкриття причин та умов примушування до вступу в статевий зв’язок

безпосередньо пов’язане з вивченням механізму морального формування

особистості та її соціальної деформації. Несприятливі умови формування особис-

тості особи, яка вчиняє примушування до вступу в статевий зв’язок – це насам-

перед дефекти процесу соціалізації, психосексуального дозрівання й розвитку,

засвоєння етичних цінностей суспільства [6, с. 153–154].

Як влучно зазначив А. Закалюк, саме від розуміння та розв’язання проблеми

детермінації злочинності залежить наукове обґрунтування рекомендації щодо її

запобігання [4, с. 183].

Питання детермінації сексуальноїзлочинності досліджували багато українських

та зарубіжних учених, таких як: Ю. Антонян, А. Лукаш, О. Джужа, А. Астрашабов,

О. Кальман, В. Кулініч, В. Горчакова, Г. Козлюк, А. Йосипів, О. Ходимчук та ін.

Присвячено багато праць причинам та умовам вчинення зґвалтування,

н

асильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом,

сексуальним злочинам проти малолітніх та неповнолітніх, причинам та умовам

сексуальної злочинності як такої. Але детермінація примушування до вступу в

статевий зв’язок окремо досліджена не була Метою статті є дослідження соціально-психологічних, соціально-економічних

та ідеологічних детермінантів примушування до вступу в статевий зв’язок.

Причини примушування до вступу в статевий зв’язок пов’язані із цілою

сукупністю різних негативних соціальних явищ і процесів, які за своїм змістом

можуть бути зведені до трьох основних груп: соціально-психологічні, соціально-

економічні, ідеологічні.

До соціально-психологічнихпричинналежать: низькийрівень сексуальноїморалі та

культури, поява нової системи цінностей і формування інших життєвих принципів у

взаєминах статей, гендерні стереотипи, якіприщеплюютьнеповагу дожінки.

Низький рівень сексуальної культури та культури сучасної людини загалом є

багатозначним фактором, що впливає на вчинення примушування до вступу в

статевий зв’язок.

На сьогодні сексуальну культуру формують стереотипи, що прищеплюють

неповагу, в переважній більшості, до жінки (іноді і до чоловіків) й допустимість

прояву насильства для досягнення сексуальних цілей, приклади аморальності,

цинізму й брутальності відносно жінок найближчого побутового оточення. Недо-ліки в організації морально-статевого виховання сприяють засвоєнню молоддю

негативних стереотипів сексуальної поведінки.

При пошуку причин вчинення примушування до вступу в статевий зв’язок не

можна керуватися лише думкою, що винна особа реалізує лише фізіологічні статеві

потреби. Деякою мірою (можливо навіть більшою) примушування до вступу в

статевий зв’язок це – відносини влади й підпорядкування. Тому, коли ми говоримо

про сексуальні переслідування такого роду, не варто забувати про можливість

використання влади для дискримінації й приниження. Причиною цього, на нашу

думку, стали соціокультурні стереотипи ролі жінки в суспільстві. Зазначимо, що

хоча чоловіки теж можуть стати жертвою цього злочину і їх право на статеву

свободу так само охороняється кримінальним законодавством, на практиці (у житті)

потерпають від примушування до вступу в статевий зв’язок у переважній більшості

саме жінки. У наслідок широкого поширення патріархальних стереотипів, деякі

чоловіки дивляться на проблему примушування до вступу в статевий зв’язок, як на

нормальну (прийнятну, терпиму, зрозумілу) поведінку, що відповідає їх чоловічій

сутності, або вважають, що жінки самі провокують подібне до них ставлення і не є

жертвами у повному розумінні цього слова [10]. Насильницьке мислення та

насильницька діяльність закріплюється на деяких рівнях і становить належно

відпрацьовану систему формування та відтворення насильства, дискримінації,

підкорення, маніпуляції, контролю, що зумовлене прийнятими у суспільстві

гендерними ролями [9, с. 145–171]. Для підтвердження наведемо результати

проведеного нами опитування громадської думки. Ми поставили питання нашим

респондентам про те, яке їх особисте ставлення до існування норми закону, яка

забороняє примушування до вступу в статевий зв’язок. Позитивно до такої норми

ставляться 94,79% жінок та 79,35% чоловіків; негативно – 0,47% жінок та 1,09%

чоловіків; байдуже – 4,74% жінок та 19,57% чоловіків. Як бачимо, ставлення до

зазначеної норми дещо відрізняється у чоловіків тажінок.Тільки 65,22% чоловіків вважають проблеми примушування до вступу в

статевий зв’язок актуальними для нашого суспільства і такими, що потребують

приділення більшої уваги з метою їх запобігання. Натомість 89,57% жінок

відповіли, що зазначена проблема є актуальною і необхідно приділяти увагу

питанням її запобігання. На питання «Якими засобами ефективніше здійснювати

захист особи від примушування до вступу в статевий зв’язок?» 91% жінок

відповіли – кримінально-правовими. Аналогічну відповідь на поставлене питання

дали 78,26% чоловіків. Так простежуємо розходження жіночої та чоловічої точки

зору на досліджуване питання.

Ми провели опитування працівників правоохоронних органів (міліції та

прокуратури), однією з метою якого було виявлення їх особистої думки про

причини та умови вчинення примушування до вступу в статевий зв’язок. Зокрема,

у процентному співвідношенні уявлення співробітників міліції та прокуратури

розподілились так: 1) віктимна поведінка потерпілої особи – 56,79%; 2) манера

поведінки потерпілої особи взагалі – 48,15%; 3) недостатній рівень статевого

виховання – 44,44%; 4) падіння рівня суспільної моралі – 43,31%; 5) стиль одягу

потерпілої особи – 37,04%; 6) відсутність економічної стабільності – 20,99%;

7) особисті життєві труднощі особи, яка вчиняє примушування до вступу в

статевий зв’язок – 18,52%; 8) правовий нігілізм суспільства – 16,05%; 9) особисті

життєві труднощі потерпілої особи – 16,05%; 9) криза на ринку праці – 13,58%;

10) правова неосвіченість суспільства – 13,58%; 11) гендерна нерівність – 9,88%;

12) ворожа атмосфера в колективі – 7,41%.Як бачимо, працівники правоохоронних органів у більшості випадків також

вбачають основні причини та умови вчинення примушування до вступу в статевий

зв’язок саме в поведінці потерпілої особи.

Свого часу німецький психіатр З. Фрейд наполягав на тому, щожінка є об’єктом

не лише у статевому акті, а й у родинних, суспільно-політичних відносинах і має

бути обмежена у рамках побуту [9, с. 159]. Представники феміністичного руху

(Е. Сікс, К. Міллет) заперечували цей підхід наполягаючи на тому, що це

психологічний стереотип, що виявляється у психологічній безпорадності у стресовій

ситуації і виражається неможливістю чинити опір [8, с. 80].

Жінки, часто підкорюючись подібним психологічним сприйняттям гендерної

ролі, не сприймають проблему як таку, якій можливо протистояти. За

дослідженнями сучасних вчених, вони перебувають в емоційній залежності від

чоловіків [7, с. 66–68]. Жінки, які піддавалися примушуванню до вступу в статевий

зв’язок нерідко навіть відчувають провину й бояться розголосу. Як наслідок вони

вкрай рідко звертаються до правоохоронних органів за допомогою.

Наступний аспект детермінації вчинення примушування до вступу в статевий

зв’язок, як вважають психологи, полягає в тому, що чоловіки і жінки часом не

розуміють один одного. Якщо жінка поводиться розкуто, доброзичливо, чоловік

може прийняти це за заохочення. Якщо жінка ігнорує знаки уваги, відмовчується –

чоловік може розцінити це як сором’язливість, яку можна перебороти. І навіть

агресивно-негативну поведінку жінки часом вважають миттєвою реакцією, і в

чоловіка залишається надія, що іншим часом жінка погодиться на вступ у статевий

зв’язок. Ми поставили питання респондентам (як чоловікам, так і жінкам), які дії вони

могли б розцінити як примушування до вступу в статевий зв’язок. Приблизно

однаковий відсоток (розрив не перевищує 10%) чоловіків і жінок такі дія як: пряма

погроза настанням несприятливих наслідків для особи, якщо та не вступить у

статевий зв’язок, або по-іншому не задовольнить сексуальні бажання особи, яка

примушує; небажані, надокучливі запрошення на побачення, переслідування,

вимоги залишитися після роботи без обґрунтованої причини; необґрунтовані

вимоги приходити на роботу, заняття, співбесіду в одязі, що підкреслює

сексуальні, інтимні частини тіла; небажані вульгарні анекдоти, жарти, вербальні

знущання, компліменти, зауваження сексуального характеру, «багатозначущі»

погляди можуть сприйняти за примушування до вступу в статевий зв’язок.

Натомість інша аморальна поведінка відверто сексуального (порнографічного)

характеру (примушування до перегляду порнопродукції, оголення інтимних частин

тіла і т. ін.) та небажаний фізичний контакт, в якому немає необхідності («хватання»

за інтимні частини тіла (груди, стегна і т. ін.), обійми, поцілунки і т. ін.) чоловіки та

жінки сприймають по-різному (тут розрив сягає 13 та 27%, відповідно).

Вживання спиртних напоїв також займає відповідне місце серед умов

вчинення примушування до вступу в статевий зв’язок (ми вважаємо, що стан

алкогольного сп’яніння може виступати лише як умова вчинення примушування до

вступу в статевий зв’язок, але не як причина). Оскільки матеріальна або службова

залежність у більшості випадків передбачає наявність робочих стосунків, то не

виключається можливість проведення свят у робочому колективі, різних корпора-

тивних вечірок під час яких вживаються спиртні напої, що й призводить до зняття

моральних та соціальних заборон, ослаблення волі, самосвідомості, сприйняття

навколишнього, зміни настрою, підвищення збудливості, притуплення почуття

сором’язливості, а в деяких випадках і до провокуючої поведінкижертви.Однак зазначимо, що за результатами проведеного нами опитування жертв

примушування до вступу в статевий зв’язок 84,38% опитаних відповіли, що ні вони

самі, ні особа, яка вчинила примушування до вступу в статевий зв’язок, не

знаходились у стані алкогольного/наркотичного сп’яніння; 12,5% опитаних

повідомили, що особа, яка вчинила примушування до вступу в статевий зв’язок,

знаходилась у стані алкогольного сп’яніння; і тільки 3,12% опитаних підтвердили, що

були у стані алкогольного сп’яніння разом з особою, яка їх примушувала до вступу в

статевий зв’язок. Отже думка про те, що близько 80% злочинів на сексуальному ґрунті

вчиняється особами, які перебувають у стані алкогольного сп’яніння [3, с. 94], не має

поширюватись і на примушування до вступу в статевий зв’язок.

Одним з детермінантів вчинення примушування до вступу в статевий зв’язок є

також нерівність винних перед законом. Зокрема, за даними О. Джужі 85,3%

громадян вважають, що законодавством України і правозастосовною практикою не

забезпечується рівність перед законом громадян щодо притягнення до відпові-

дальності за сексуальні злочини високопосадових осіб та осіб з високим

матеріальним становищем. Також О. Джужа зазначає, що 73,6% громадян вважають,

що в суспільстві відбувається зростання недовіри громадян щодо державного

захисту їхніх прав, інтересів, а також незадоволення діяльністю правоохоронних

органів [3, с. 95]. Це твердження відбивається і в результатах нашого дослідження:

70,97% жертв примушування до вступу в статевий зв’язок не звернулися до

правоохоронних органів саме через відсутність довіри до них.

До соціально-економічних причин належать певні негативні сторони деяких

соціально-економічних процесів ізмін у житті суспільства: раннє статеве дозрівання,

тіньові сторони урбанізації міграції, погіршення соціально-економічного

становища найбільш незахищеної частини населення – підлітків і осіб юнацького

віку, недоліки у сфері охорони здоров’я, високий рівень захворювань, складнощі в

побутовому й трудовому устрої й ін З ростом тіньового сектора економіки збільшується і кількість робочих місць у

цьому секторі, що не дивно, беручи до уваги зростаючий рівень безробіття. Молоді

дипломовані спеціалісти змушені шукати роботу не за спеціальністю і займатися

некваліфікованою працею, нерідко без офіційного працевлаштування, що робить їх

ще більш залежними від своїх роботодавців. Загроза безробіття, відсутність

кар’єрного росту або некваліфікована праця замість професійної – усі ці чинники

дають змогу вчиняти примушування до вступу в статевий зв’язок, спираючись на

матеріальну або службову залежність потерпілої особи. Крім того, збільшення

кількості приватних підприємств, які очолюють молоді чоловіки з підвищеною

сексуальністю й зниженою моральністю (з числа «золотої молоді»), також створює

для жінок певні труднощі у виборі або збереженні місця роботи. Така ситуація,

безумовно, небезпечна не тільки для жінок, а й для чоловіків. З одного боку,

чоловіки також піддаються віктимізуючому впливу (хоча й рідко, але у ході

анкетування ми знайшли випадки, коли чоловіки ставали жертвою примушування

до вступу в статевий зв’язок з боку чоловіків), з іншого боку, суспільством

нав’язуєються певні стереотипи чоловікам. Чоловіки сприймаються як «добувачі»,

які мають заробляти достатньо грошей, щоб утримувати і себе, і свою сім’ю. Якщо

ж чоловік на це не здатен, він починає себе сприймати неспроможним, починає

накопичуватися психологічне навантаження. За таких умов цілком логічно, що

чоловіки починають сприймати жінок як загрозу їхньому статусу, як тих, хто може

посісти їхнє місце ізвертаються до такого важеля, як сексуальний примус з метою

не тільки принизити жінку, а й захистити себе. Так вони підтверджують своє право бути у тій ієрархічній соціальній ніші, яку вони посідають. Більше того,

самосприйняття деяких чоловіків ґрунтується на їх поведінці, ролі у сексуальній сфері.

Під час проведення анкетування громадян ми поставили їм питання, наскільки

вони задоволені розміром заробітної плати. 41,80% опитаних відповіли, що взагалі

не задоволені розміром заробітної плати; 44,92% опитаних відповіли, що

задоволені лише частково; і тільки 13,28% опитаних відповіли, що повністю

задоволені. Також результати нашого дослідження засвідчили, що чоловіки все ж

таки більше задоволені рівнем свого грошового утримання порівняно зжінками.

Ми проаналізували рівень середньої заробітної плати у період з 2001 по

2010 рр. в областях України, намагаючись знайти взаємозв’язок між ним та

коефіцієнтами інтенсивності примушування до вступу в статевий зв’язок, але не

знайшли чіткоїзакономірності. Зокрема, дві області, в яких зафіксований найвищий

коефіцієнт інтенсивності примушування до вступу в статевий зв’язок (Вінницька

та Херсонська) входять до десятки областей з найменшим рівнем заробітної плати,

але водночас до цієї десятки входять й області, в яких коефіцієнт інтенсивності

примушування до вступу в статевий зв’язок дорівнює нулю (Тернопільська,

Чернігівська, Черкаська, Закарпатська). Ми зробили висновок про те, що, беручи

до уваги високу латентність цього злочину і загалом низький рівень його

реєстрації, не має змоги знайти об’єктивну закономірність коливання між рівнем

матеріального статку і коефіцієнтами інтенсивності примушування до вступу в

статевий зв’язок в областях України. Натомість звертає на себе увагу невисокий

рівень середньої заробітної плати в усіх областях Україні за 2001–2010 рр.: він

коливається від 799 до 1792 гривень Ми погоджуємося з Я. Гілінським, який вважає, що детермінантом злочинності

є не низький рівень матеріального забезпечення людей, а соціальна нерівність,

нерівномірний розподіл благ, тобто «…найважливішим криміногенним (взагалі

девіантогенним) фактором є протиріччя («напруга») між потребами людей і

реальними можливостями (шансами) їхнього задоволення, що залежать, насамперед,

від місця індивіда або групи в соціальній структурі суспільства, тобто ступінь

соціально-економічної диференціації й нерівності» [1, с. 183].

Ріст міського населення й більша анонімність поведінки в умовах міста також

слугують умовою вчинення примушування до вступу в статевий зв’язок, оскільки

значно знижує рівень соціального контролю за поведінкою в області сексуальних

відносин, контролю батьків за поведінкою підлітків [6, с. 154–155].

До ідеологічних причин належать: недоліки, недогляди в морально-статевому

вихованні підростаючого покоління, приклади аморальності, цинізму й бруталь-

ності відносно жінок, розбещеності в родині й побуті, школі, найближчому

побутовому оточенні, засобах масової інформації. Особливо варто виділити роль

засобів масової інформації, що культивують статеву аморальність, розбещеність,

ідеологію низинних почуттів і емоцій, неповажне ставлення дожінки. Діапазон цієї

інформації дуже широкий: від грайливих натяків до матеріалів різного ступеня

відвертості, що не може не вплинути на сексуальні погляди населення, а тим

більше на погляди підростаючого покоління. Протистояти такій інформації може

лише емоційно зріла і самодостатня людина, яка не відчуває емоційного дефіциту в

стосунках з однолітками й дорослими людьми, які її оточують.

Недоліки сімейного, шкільного виховання формують в молодих людей такі

властивості, як егоїзм, неповага до жінки, прагнення домагатися задоволення своїх

бажань за всяку ціну, що у більшості випадків і зумовлюють формування

особистостізлочинця. Виховання дітей в багатодітних родинах, матеріальний рівень життя яких, зазвичай, не дуже високий; родинах з низьким рівнем матеріального

благополуччя, для яких характерна соціальна ізольованість і незадовільні житлові

умови; неповних родинах, криміногенних, конфліктних родинах; сім’ях, де батьки

алкоголіки або наркозалежні, чи розумово відсталі.

Крім того, не можна не брати до уваги схильність до антисоціальної поведінки

самих підлітків. Цей період розвитку (до досягнення 18-ти років) відомий як вік

посилення протесту проти існуючих соціальних цінностей, установок. Наукові

розробки багатьох учених свідчать про те, що психічні розлади дитячого віку

виникають внаслідок взаємодії не тільки генетичних, але й соціальних факторів.

Так, фахівцями доведено, що низький дохід родини в сполученніз несприятливими

демографічними факторами й недостатньою зовнішньою підтримкою батьків може

викликати в дитини життєві кризи, які провокують розвиток психічних розладів

дитячого віку [2, с. 124].

У деяких загальноосвітніх школах питанню міжстатевих взаємовідносин у

виховній роботі не приділяється достатньої уваги, внаслідок чого, прагнучи

задовольнити свій інтерес у цій сфері, молоді люди черпають відомості з різних

сумнівних джерел, і в їхню свідомість проникають неправильні уявлення про любов і

шлюб, примітивні і спрощені погляди на міжстатеві взаємовідносини. Це породжує

цинізм і аморальну поведінку. За даними деяких досліджень, 66% хлопців і дівчат

одержують перші відомості про статеве життя, причому в неприпустимій з виховних

позицій формі, від товаришів і подруг і тільки 17% – від учителів і 7% – від батьків

[5, с. 317]. Причиною вчинення примушування до вступу в статевий зв’язок можуть бути

і неприязні стосунки між особою, яка примушує, та особою, яка примушується до

вступу в статевий зв’язок, конфліктна атмосфера у робочому колективі, коли

матеріальна або службова залежність потерпілої особи використовується як засіб

приниження.

До умов, що сприяють вчиненню примушування до вступу в статевий зв’язок,

з поміж інших належать: сексуально-провокуюча поведінка потерпілих, недоліки

діяльності правоохоронних та інших державних і громадських органів, установ,

спрямованих на запобігання злочинів проти статевої свободи та статевої

недоторканності, низький рівень правової пропаганди, особливий процесуальний

порядок порушення кримінальних справ тощо.

Останнім часом, на жаль, простежується погіршення якості кадрового складу

співробітників міліції. Досвідчені та кваліфіковані кадри залишають свою роботу

у правоохоронних органах з різних причин. За результатами нашого опитування

у 50% працівників міліції та прокуратури стаж роботи становить не більше 5-ти

років, а 69% працівників цих органів становлять особи віком від 20 до 29 років.

На поставлене питання: «Чи використовуєте ви заходи віктимологічного

запобігання у роботі з жертвами примушування до вступу в статевий зв’язок?»

тільки 16,60% опитаних відповіли, що використовують; 47,37% відповіли, що

використовують, але рідко (половина з них надала таку відповідь тільки після

роз’яснення їм, що таке заходи віктимологічного запобігання, оскільки вони не

знали про що саме йдеться) і 36,06% відповіли, що взагалі не застосовують

заходи віктимологічного запобігання.

Ще однією умовою вчинення примушування до вступу в статевий зв’язок, а

також однією з причин високої латентності цього злочину, є недосконалість

побудови ст. 154 КК України. Під час опитування працівників міліції та

прокуратури ми поставили наступне запитання: «Чи виникали у Вас проблеми відмежування примушування до вступу в статевий зв’язок від суміжних складів

злочинів, наприклад, від готування до зґвалтування?» Позитивну відповідь надали

12,50% опитаних. На питання: «Чи виникають у Вас труднощі при вирішенні заяв

та повідомлень про примушування до вступу в статевий зв’язок?» 25,83%

відповіли: «Так, вони пов’язані із недосконалістю побудови ст. 154 КК України».

Зазначені питання ми ставили тільки тім працівникам, які у своїй практиці

стикалися із зазначеним злочином. Також ми попросили висловити свою думку з

приводу побудови ст. 154 КК України і отримали такі відповіді:

– стаття ефективна та не потребує вдосконалення – 20,97%;

– загалом задовольняє потреби практики, але має певні недоліки –20,56%;

– недосконала, а томупотребує суттєвих законодавчих змін (нова редакція) – 50,40%;

– потребує внесення нових кваліфікуючих ознак – 5,24%;

– потребує вилучення кваліфікуючих ознак – 4,44%;

– недоцільна в кримінальному законодавстві – 2,02%.Хотілось би зазначити, що у науковій літературі є думка про те, що однією з

основних умов злочинності є правова неосвіченість населення. З цим твердженням не

можна не погодитися при розгляді певних складів злочинів. Так, 13,58% працівників

правоохоронних органів вважають правову неосвіченість суспільства умовою

вчинення примушування до вступу в статевий зв’язок. Результати проведеного нами

анкетування свідчать про те, що 12,54% опитаних не знали про існування кримінально

правовоїзаборони на вчинення примушування до вступу в статевий зв’язок.

Якщо керуватися вищевикладеним, можна зробити певні висновки. Серед

основних причин та умов примушування до вступу в статевий зв’язок виділяють:

соціально-психологічні, соціально-економічні, ідеологічні. До соціально-психоло-

гічних причин та умов належать: низький рівень сексуальної культури, гендерні

стереотипи, зловживання спиртними напоями, нерівність винних перед законом,

недовіра громадян до правоохоронних органів. До соціально-економічних причин та

умов зачислюють: зростання тіньового сектора економіки, низький рівень

матеріального забезпечення громадян, соціальна нерівність. До ідеологічних причин

належать: недоліки, недогляди в морально-статевому вихованні підростаючого

покоління, приклади аморальності, цинізму й брутальності відносно жінок,

розбещеності в родині й побуті, школі, найближчому побутовому оточенні, засобах

масової інформації, недоліки діяльності правоохоронних та інших державних і

суспільних органів, установ, спрямованих на попередження й припинення злочинів

проти статевої свободи та статевої недоторканності, низький рівень правової

пропаганди

Список використаної літератури

1. Гилинский Я. Социально-экономическое неравенство как криминогенный фактор (от

К. Маркса до С. Олькова) / Я. Гилинский // Экономика и право ; под ред.

А. Заостровцева. – СПб. : Наука, 2009. – С. 169–188.

2. Горчакова В.О. Факторы, влияющие на возможность вовлечения несовершеннолетних

в сексуальную эксплуатацию / В.О. Горчакова // Человек : преступление и наказание. –

2008. – №4. – С. 121–125.

3. Джужа О.М. Запобігання злочинам, пов’язаним із сексуальним насильством :

монографія / О.М. Джужа – К. : Атіка, 2009. – 240 с.

4. Закалюк А.П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика : у 3 кн. /

А.П. Закалюк. – К. : Видавничий Дім «Ін Юрє», 2007. – Кн. 1 : Теоретичні засади та

історія української кримінологічної науки. – 2007. – 424 с.

5. Кримінологія : підручник для студентів вищих навч. закладів / О.М. Джужа,

Я.Ю. Кондратьев, О.Г. Кулик та ін. ; за заг. ред. О.М. Джужи. – К. : Юрінком Інтер,

2002. – 416 с.

6. Курс лекций по криминологии ; под. ред. проф. И.Н. Даньшина (Общая часть) и проф.

В.В. Голины (Особенная часть). – Х. : Одиссей, 2006. – 280 с.

7. ЛисюкЮ.В. До проблеми гендерного насильства / Ю.В. Лисюк // Вісник Одеського

інституту внутрішніх справ. – 2001. – № 1. – С.66–68.

8. Лукаш А.С. Зґвалтування : кримінологічна характеристика, детермінація та

попередження : монографія / А.С. Лукаш ; за ред. д-ра юрид. наук, проф. В.В. Голіни. –

Х. : Право, 2008. – 256 с.

9. Теория и история феминизма : учеб. пособ. / под ред. И. Жеребкиной. – Х. : ХЦГИ,

1996. – 313 с.

10. Хоткина З.А. Проблемы сексуальных преследований в России: обзор / З.А. Хоткина :

[Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://www.a-z.ru/women/texts/hotkinr.htm

< Попередня   Наступна >
 
Авторизація
Пошук