Головна

КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ОХОРОНА КОНСТИТУЦІЙНОГО ЛАДУ: ПОРІВНЯЛЬНО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ С. Ільницька


УДК 343.31(100+477)

КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ОХОРОНА

КОНСТИТУЦІЙНОГО ЛАДУ:

ПОРІВНЯЛЬНО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ

С. Ільницька

Львівський національний університет імені Івана Франка

вул. Університетська, 1, 79000 Львів, Україна

 

 

У статті автор робить порівняльний аналіз кримінально-правової охорони

конституційного ладу. Особливу увагу зосереджено на дослідженні складів злочинів та

проблемних питань охорони конституційного ладу у романо-германській, англо-

американській та мусульманській правових системах. Автор обґрунтувала необхідність

вилучення з Кримінального кодексу України положення ч. 1 ст. 109 такого змісту: дії,

вчинені з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення

державної влади.

Ключові слова: конституційний лад, кримінально-правова охорона, порівняльний

аналіз, англо-американська правова система, романо-германська правова система.

Належна кримінально-правова охорона конституційного ладу держави є

гарантією її стабільності.

Недостатній науковий рівень розробленості цієї теми, відсутність публікацій у

сфері порівняльно-правового аналізу кримінально-правової охорони конститу-

ційного ладу, недоліки законодавчих конструкцій положень Кримінального

Закону, що регулюють це питання і зумовлюють необхідність проведення

наукового дослідження в сфері порівняльно-правового аналізу кримінально-

правової охорони конституційного ладу зарубіжних держав.

Порівняльне кримінальне право є частиною науки порівняльного права. Під

ним необхідно розуміти сукупність знань про кримінально-правові системи

>сучасності, їхню історію ізакономірності розвитку [1, c. 3].

Саме знання кримінально-правових норм зарубіжних країн дає змогу нам

поглибити наші знання в галузі кримінального права, удосконалити кримінально-

правові норми національного права, доповнюючи його нормами кримінальних

кодексів зарубіжних країн або навпаки провести декриміналізацію певних діянь,

усунути можливі колізії між нормами тощо. Як слушно зазначає В.М. Додонов,

порівняльне кримінальне право сприяє гармонізації і вдосконаленню національних

кримінальних законодавств, полегшує взаємодію різних органів і держав у

боротьбізізлочинністю [1, с. 3].

Оскільки під порівняльним кримінальним правом розуміють сукупність знань

про кримінально-правові системи сучасності, необхідно визначити, які ж правові

системи виділяють у теорії держави і права.

Різні науковці, залежно від вибору певних критеріїв, виокремлюють різні види

правових систем. Найправильнішою видається поділ правових систем на три

великі групи:

1) романо-германська (континентальна);

2) англо-американська;

3) мусульманська.

У деяких країнах є змішані системи кримінального права [1, c. 32].Отже, детальніше розглянемо кожну із них та яке місце надається

кримінально-правовій охороні конституційного ладу в різних правових системах

сучасності.

Романо-германська (континентальна) система кримінального права характери-

зується такими основними рисами, як:

1) наявність у кримінальних кодексах загальнотеоретичного визначення

норм-цілей, задач Кримінального кодексу, мети покарання;

2) формально-матеріальне визначення злочину;

3) закріплення інституту судимості;

4) наявність спеціальних розділів про відповідальність неповнолітніх в

Особливій частині КК;

5) намагання повністю кодифікувати кримінальне право, включення всіх

складів злочину в Особливу частину КК, відсутність спеціальних, окремих

воєнних кодексів тощо [1, c. 33].

У рамках романо-германської правової системи можна виділити такі групи:

французька; германська; італо-іберійська; група СНГ; «югославська» [1, с. 34].

До романо-германської правової системи кримінального права належать:

Франція, Німеччина, Австрія, Швейцарія, Бельгія, Люксембург, Ліван, Сирія, Алжир,

Марокко, Туніс, Польща, Росія, Казахстан, Грузія, Китай, Латвія, Литва, Україна та

ін. Тождетальніше зупинимося на характеристиці окремих з них.

Кримінальний кодекс Республіки Польща передбачає відповідальність за

злочини проти безпеки держави. Ці злочини визначені у главах XVII «Злочини

проти Республіки Польща» та XVIII «Злочини проти обороноздатності» [2].

Зокрема, § 1 та 2 ст. 127 розділу XVII польський законодавець присвячує

кримінально-правовій охороні конституційного ладу.

Відповідно до § 1 кримінально-протиправними вважатимуться дії, вчинені з

метою насильницькоїзміни конституційного ладу Республіки Польща особами, які

попередньо домовились про спільне їх вчинення [2].

Враховуючи великий ступінь суспільної небезпеки таких дій, законодавець за

їх вчинення встановив покарання у вигляді позбавлення волі на строк від десяти до

двадцяти п’яти років або довічне позбавлення волі [2].

Окремо, в § 2 ст. 127 розділу XVII КК Республіки Польща передбачена

відповідальність за готування до злочину, передбаченого § 1. За вчинення таких

дій особа підлягає кримінальній відповідальності у вигляді позбавлення волі на

строк не менше трьох років [2].Також польський законодавець передбачає умови звільнення від кримінальної

відповідальностіза цей злочин.

Відповідно до § 1 статті 131 не підлягатиме покаранню особа, яка:

– добровільно припинила подальшу діяльність;

– повідомила органу, який уповноважений розкривати злочини, всі суттєві

обставини вчиненого діяння [2].

Однак таке звільнення може відбуватися лише на стадіїзамаху на злочин.

Цікавим є положення ст. 138 КК Республіки Польща, відповідно до якого

злочином визнаватимуться дії, вчинені з метою насильницької зміни конститу-

ційного ладу держав-союзників, якщо така держава гарантує взаємність [2].

Дещо схожими є норми Кримінального закону Грузії. Він, як і більшість

пострадянських держав, закріпив окремий розділ, присвячений злочинам проти

держави [3]. Зокрема, глава XXXVII розділу XI закріплює відповідальність за злочини

проти основ конституційного ладу і безпеки Грузії.

Відповідно до статей 315 та 317 Кримінального закону Грузії кримінально-

протиправними вважатимуть такі діяння, як:

1) змова на вчинення дій, спрямованих на насильницьку зміну конституцій-

ного ладу;

2) вчинення заворушень із вищезазначеною метою;

3) вчинення заворушень з метою насильницької зміни конституційного ладу,

якщо вони потягли смерть особи чи інші тяжкі наслідки;

4) публічні заклики до насильницької зміни конституційного ладу чи до

озброєння з тією самою метою;

5) розповсюдження матеріалів із закликами до насильницької зміни

конституційного ладу [3].

Як і польський законодавець, грузинський також встановлює досить значну

міру покарання у вигляді позбавлення волі строком до 20-ти років.

У разі, якщо особа вчинила будь-якіззазначених дій, передбачених пунктами 1–3,

вона може бути звільнена від кримінальної відповідальності. Умовами такого

звільнення є:

– добровільна відмова від вчинення злочину;

– своєчасне повідомлення органу державної влади про вчинення такого

злочину;

– вжиття заходів для відвернення заподіяння шкоди інтересам Грузії [3].

Якщо ж така змова чи заворушення з вищезазначеною метою буде вчинена

громадянами Грузії чи особами без громадянства, які постійно проживають на

території Грузії, то їх вважатимуть такими, що вчинили державну зраду (ст. 307

глави XXXVII розділу ХІ) [3].Державною зрадою визнає посягання на конституційний порядок держави і

законодавець Федеративної Республіки Німеччина.

Так, відповідно до § 81 глави 2 розділу 1 Кримінального закону ФРН

кримінально-протиправними вважатиметься: 1) будь-яка спроба з допомогою

застосування насильства змінити конституційний порядок, встановлений Основним

законом Федеративної Республіки Німеччина (п. 2 ч. 1 ст. 81); 2) будь-яка спроба з

допомогою погрози застосування насильства змінити конституційний порядок,

встановлений Основним законом Федеративної Республіки Німеччина [4].

Відповідно до Кримінального закону, під посяганням на конституційні основи

необхідно розуміти такі посягання, суб’єкти яких прагнуть ліквідувати чи

позбавити сили будь-якого з конституційних принципів [4].

Законодавець Федеративної Республіки Німеччина зачислює ці злочини до

таких, що становлять підвищений ступінь суспільної небезпеки. Так, до осіб, які їх

вчинили, пропонує застосовувати найтяжчий вид покарання у вигляді довічного

позбавлення волі. І лише в окремих випадках особі може бути призначене

покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 1 до 10 років [4].

Крім відповідальності за державну зраду ФРН, Кримінальний Закон у § 82

глави 2 розділу 1 передбачає відповідальність за державну зраду Землі.

Відповідно до цього параграфа, під державною зрадою Землі необхідно розуміти

застосування насильства чи погрози його застосування з метою змінити

конституційний порядок, передбачений Конституцією Землі. Такі дії караються

позбавленням волі від одного до 10 років, а в легших випадках – на строк від

6 місяців до 5 років [4].Також законодавець у Кримінальному кодексі, а саме § 83, передбачає умови

дійового каяття у зв’язку з вчиненням вищезазначених дій. До них зачислюють:

добровільну відмову особи від подальшого виконання діянь, передбачених

параграфами 81 та 82;

– усунення чи суттєве зменшення небезпеки можливості продовження

вищезазначеної діяльності іншими особами;

– недопущення цією особою можливості доведення злочину до кінця [4].

Навіть якщо зазначена небезпека доведення такого діяння до кінця усувається

чи суттєво зменшується без допомоги цієї особи, достатньо буде її добровільних

зусиль для досягнення такої мети.

У разі виконання особою першої та другої або(і) третьої ознак суд на свій

розгляд може пом’якшити покарання чи відмовитися від його застосування [4].

Варто зазначити, що, на відміну від розглянених попередніх кодексів, крім

призначення особі покарання у вигляді позбавлення волі, суд також може

застосувати покарання у вигляді позбавлення можливості займати публічні посади

та можливість користуватися певними правами.

Кримінальна відповідальність за посягання на конституційний лад закріп-

лена і в Кримінальному кодексі Швейцарії у статтях 275, 275bis, 275ter. Зокрема,

ст. 275 розділу 13.3 книги 2 передбачає відповідальність за посягання на

конституційний порядок, під яким розуміють вчинення дій, спрямованих на

протиправну зміну конституційного порядку конфедерації чи її кантонів або його

порушення. Крім цього, у ст. 275bis передбачена відповідальність за проведення

пропаганди іноземної держави, яка спрямована на насильницьке повалення

конституційного порядку Конфедерації чи кантону, а стаття 275ter забороняє

заснування об’єднань з метою вчинення дій, передбачених статтею 275bis, вступ

у такі об’єднання чи участь у них, а також заклики до створення такого

об’єднання чи виконання його вказівок [5].Вчинення будь-яких дій, спрямованих на те, щоб використовуючи силу,

змінити конституцію Федерації чи кантону, вважатиметься державною зрадою

(книга 2, розділ 13.1, ст. 265) [5].

Положення щодо охорони конституційного ладу містяться і в КК Литви,

однією з глав якого стала глава XVI «Злочини проти незалежності, територіальної

цілісності та конституційного ладу Литовської держави». Ця глава, окрім інших

кримінально-протиправних діянь, передбачає:

1) створення збройних угруповань, метою яких є незаконна зміна конститу-

ційного ладуЛитовської республіки;

2) створення організаціїз вищезазначеною метою (ст. 121);

3) пособництво іншій державі або організації в діях, спрямованих проти

конституційного ладу республіки (ст. 118);

4) публічнізаклики до насильницькоїзміни конституційного ладу (ст. 122);

5) публічні заклики до створення збройних угруповань з такою метою

(ст. 122) [6].

Будь-які інші дії не вважаються кримінально протиправними, оскільки в

Кримінальному кодексі цієї держави міститься вичерпний перелік таких діянь.

Значний інтерес викликають Кримінальні кодекси Латвійської Республіки та

Республіки Білорусь.

Так, відповідно до ст. 81 глави 10 Кодексу Латвійської Республіки кримінально-

протиправними вважаються: – публічнізаклики до насильницькоїзміни державного ладу;

– розповсюдження матеріалів іззакликами до вчинення таких дій [7].

Схоже розуміння кримінально-протиправних дій, які посягають на конституцій-

ний лад держави, законодавець закріпив у главі 32 розділу ХІІІ Кримінального

кодексу Республіки Білорусь.

Відповідно до ст. 361 цієї глави особа підлягає кримінальній відповідаль-

ностіза:

1) публічнізаклики до насильницькоїзміни конституційного ладу Республіки

Білорусь (ч. 1);

2) розповсюдження матеріалів іззакликами до вчинення таких дій (ч. 1);

3) будь-які дії, передбачені ч. 1 вищевказаної статті, вчиненіз використанням

засобів масової інформації (ч. 3) [8].

Як бачимо, і законодавець Латвійської Республіки, і Республіки Білорусь, на

відміну від Кримінального кодексу України, встановлює кримінальну відповідаль-

ність лише за вчинення дій, що викликають намір, рішучість в інших осіб змінити

конституційний лад, залишаючи поза увагою безпосередні дії, спрямовані на зміну

конституційного ладу країни. Однак, відсутність норми, що встановлює відпові-

дальність за безпосередні дії, вчинені з метою насильницької зміни чи повалення

конституційного ладу, є цілком логічним, а положення ч. 1 ст. 109 КК України «дії,

вчинені з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або на

захоплення державної влади» має бути вилучене, оскільки: 1) під діями, вчиненими з метою насильницької зміни чи повалення

конституційного ладу або на захоплення державної влади, є лише суспільно-

небезпечні (керуючись ч. 1 ст. 11 КК України злочином визнаються лише

суспільно-небезпечні дії), кримінально-протиправні дії (тобто не будь-які

дії, а лише ті, які передбачені у статтях КК України), спрямовані на

досягнення злочинної мети. А отже, враховуючи, що такі дії вже передбачені

іншими статтями КК, немає необхідності ще раз встановлювати

кримінальну відповідальність за них у ст. 109 КК України. А той факт, що

такі дії вчиняються саме з метою насильницької зміни чи повалення

конституційного ладу або на захоплення державної влади, можна

враховувати в разі призначення покарання;

2) дії, вчиненіз метою насильницькоїзміни чи повалення конституційного ладу

або захоплення державної влади в низці випадків визнаватимуться менш

суспільно-небезпечними, ніж вчинення таких дій без зазначеної мети.

Наприклад, вчинення терористичного акту, що призвело до загибелі людини,

з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або на

захоплення державної влади, відповідно до ч. 1 ст. 109 КК України

каратиметься позбавленням волі на строк від 5 до 10 років, а вчинення таких

дій беззазначеної мети, відповідно до ч. 3 ст. 258 КК України позбавленням

волі на строк від 10 до 15 років або довічнимпозбавленнямволі.

Відповідальність за насильницьку зміну конституційного ладу містить також

Кримінальний кодекс Республіки Казахстан.

Зокрема, кримінально протиправними вважатимуться:

1) дії, спрямовані на насильницьку зміну конституційного ладу Республіки

Казахстан (ст. 168 гл. 5);

2) організація озброєного бунту або активна учать у ньому з метою насиль-

ницькоїзміни конституційного ладу (ст. 169 ККРК);3) публічні заклики до насильницької зміни чи повалення конституційного

ладу Республіки (ч. 1 ст. 170 КК);

4) публічні заклики до насильницької зміни чи повалення конституційного

ладу Республіки вчинення з використанням засобів масової інформації або

організованою групою, або особою, раніше судимою за цією статтею

(ч. 2 ст. 170 КК ) [9].

Як бачимо, питанню кримінально-правової охорони конституційного ладу

Республіки Казахстан законодавець приділяє значну увагу.

У Кримінальному кодексі Російської Федерації міститься окрема глава 29

розділу Х під назвою «Злочини проти основ конституційного ладу и безпеки

держави». Так, стаття 278 цієї глави під назвою «насильницьке захоплення влади

чи насильницьке утримування влади» передбачає кримінальну відповідальність за

дії, спрямовані на насильницьку зміну конституційного ладу Російської Федерації.

Покарання за цей злочин застосовується у вигляді позбавлення волі на строк від

12 до 20-ти років з обмеженням свободи до двох років [10].

Кримінально-протиправними вважатиметься також організація озброєного

бунту чи активна участь у ньому з метою повалення чи насильницької зміни

конституційного ладу Російської Федерації (ст. 279 КК РФ) [10].

Великий інтерес представляє також Кримінальний кодекс Китайської народної

Республіки. Будучи соціалістичною державою та наслідуючи традиції Радянської

ССР, кримінально-протиправними вважає дії, спрямовані на повалення саме соціаліс-

тичного ладу. До таких дій згідно зі ст. 105 глави 1 розділу 2 можна зачислити:

1) організацію дій, спрямованих на повалення соціалістичного ладу;

2) підготовчі дії, вчинені іззазначеною метою;3) вчинення дій, спрямованих на повалення соціалістичного ладу Китайської

народної Республіки [11].

Кримінальний кодекс Китайської Республіки диференціює відповідальність

залежно від суб’єктів, що вчиняють такі дії.

Зокрема, якщо організація, підготовка чи вчинення дій, спрямованих на

повалення соціалістичного ладу втілюється організаторами чи особами, які

вчинили тяжкі злочини, ці особи підлягають кримінальному покаранню у вигляді

довічного позбавлення волі чи позбавлення волі на строк більше 10 років. Ті самі

діяння, вчинені активними учасниками злочину – позбавленням волі на строк від

трьох до 10 років. Що ж стосується інших учасників, які вчиняють такі діяння, то

вони караються позбавленням волі на строк до трьох років, короткостроковим

арештом, наглядом чи позбавленням політичних прав [11].

Крім цього закон про кримінальну відповідальність встановлює кримінально-

правову заборону вчиняти підбурювання до повалення соціалістичного ладу, яке

здійснюється з допомогою обману, наклепницьких видумок та інших способів [11].

Якщо ж особа вчиняє вищезазначені дії, з метою повалення соціалістичного

ладу за змовою ззарубіжними структурами, організаціями чи приватними особами,

то відповідно до ст. 106 вони тягнуть за собою застосування максимально суворих

заходів покарання із передбачених у вищезазначених статтях [11].

Також зазначимо, що відповідно до статті 107 кримінально-протиправними

вважатимуться такі дії, як матеріальна підтримка організацій та приватних осіб, які

вчиняють протиправні дії, передбачені ст. 105 на території Китайської народної

Республіки, представниками зарубіжних та китайських структур і організацій, а

такожприватними особами [11]. Ще однією правовою системою сучасності є англо-американська правова

система. Вона сформована унаслідок колоніальної експансії Великобританії.

Англійське загальне право тією чи іншою мірою діє майже у всіх країнах, які були

під владою чи протекторатом британської корони [1, с. 38]. В наш час англо-

американська система діє в більше ніж 60-ти країнах світу та характеризується

такими ознаками:

1) джерелом права є судовий прецедент;

2) як джерело права використовується правовий звичай, правова доктрина і

закон;

3) відбувається поділ права на загальне право і право справедливості;

4) відсутній поділ права на галузі;

5) високий рівень самостійності суддів [12, c. 182] тощо.

Представниками англо-американської системи права є Англія, США, Ірландія,

Австралія, ПАР, Ямайка та багато ін.

У рамках англо-американської системи кримінального права виділяють дві

групи:

– країни з некодифікованим кримінальним правом (Англія);

– країни з кодифікованим кримінальним правом (окремі штати США).

Зокрема, Кримінальні кодекси Австралії [13], Штату Техас [14] та багатьох

інших країн, які належать до англо-американської правової системи кримінального

права, не регулюють питання кримінально-правової охорони конституційного ладу, а

лише містять окремі положення, що стосуються злочинів проти безпеки держави.

Проте, видається, що в країнах англо-американської системи кримінального права, а

тим більше країнах з усталеною демократією, немає необхідності закріплювати

нормущодо охорони конституційного ладу. Цеможна пояснити так:1) оскільки під демократією необхідно розуміти таку форму державно-

політичного устрою, що ґрунтується на визнанні народу джерелом влади в

країні, а отже, влада повинна цілком належати народові і ґрунтуватись на

його волі, то лише народ, який є носієм і єдиним джерелом влади, може

визначати і змінювати конституційний лад в державі. Влада здійснюється

безпосередньо народом або через обраних представників до органів

державної влади та органів місцевого самоврядування. Ці органи в

демократичних країнах є незалежними і здійснюють свої повноваження

ефективно в інтересах народу і на захист народу. А отже, будь-яка спроба

змінити конституційний лад в державі неправомірним шляхом чи, тим

більше, повалити такий конституційний лад, видається практично

неможливою;

2) англо-американська правова система характеризується наявністю так

званого правового прецеденту, під яким необхідно розуміти джерело права,

виражене в об’єктивованому рішенні органу держави, яке містить

юридичне положення або надає тлумачення спірному питанню, або ж

вирішує не передбачене у законі питання та якому надається формальна

обов’язковість при вирішенні всіх наступних аналогічних справ. А отже, у

разі посягання на конституційний лад держави, навіть у разі відсутності

норм, що регулюють питання відповідальності за посягання на

конституційний лад держави, це питання може бути врегульоване на рівні

правового прецеденту. Тому, кримінальні кодекси більшості країн з англо-

американською системою кримінального права закріплюють лише посягання, які вчиняються найчастіше чи становлять найбільшу небезпеку

для держави та суспільства (наприклад, Кримінальний кодекс більшості

штатів закріплює відповідальність за терористичний акт, посягання на

життя та здоров’я, крадіжку, грабіжтощо).

До третьої групи правових систем входить мусульманська система

кримінального права. Кримінальне право тут становить складову частину релігії

ісламу, його нормативну сторону. Джерелами права являються Коран, сунна та

норми, сформульовані мусульмансько-правовою доктриною на основі іджми

(думки найавторитетніших знавців ісламу з питань правовірних) та кияса

(судження по аналогії) [1, с. 41].

Мусульманські правознавці всі правопорушення поділяють на три частини:

– посягання, які порушують права Аллаха (найнебезпечніші);

– посягання, які порушують права окремих осіб;

– інші правопорушення [1, c. 41–42].

Представниками країн мусульманської системи кримінального права є Іран,

Лівія Пакистан, Судан, Малайзія та ін.

Наприклад, охарактеризуємо Кримінальний кодекс Ірану та місце кримінально-

правової охорони конституційного ладу в цій державі.

Зокрема, частини 5 розділу 1 Закону про Ісламські кримінальні покарання

Ісламської народної республіки Іран передбачає відповідальність за злочини проти

внутрішньої ізовнішньої безпеки країни [15, с. 231–237].

Відповідно до статті 500 кримінально-протиправною є пропагандистська

діяльність, вчинена у будь-якій формі проти державного ладу Ісламської

Республіки або в інтересах яких-небудь груп і організацій, ворожих державному

ладу країни. За вчинення таких дій особа підлягає кримінальній відповідальності у

вигляді тюремного ув’язнення від трьох місяців до одного року [15, c. 232]. А у ч. 2

ст. 504 зазначено, що у разі схилення військовослужбовців чи осіб, які належать до

обслуговуючого персоналу Збройних сил до бунту, дезертирства, здачі в полон чи

невиконання воєнних обов’язків з метою повалення державного ладу країни, особа

підлягає відповідальності у вигляді тюремного ув’язнення строком від 2 до

10 років [15, c. 233]. Як бачимо, Закон про ісламські кримінальні покарання Ісламської народної

республіки Іран питанню охорони конституційного ладу держави приділяє також

увагу, як і інші країни, які ми вже розглядали вище. Проте, проаналізувавши

санкцію, яку встановив іранський законодавець за посягання на державний лад

ісламської держави, ми можемо побачити, що на думку законодавця такі посягання

не становлять великої суспільної небезпеки, на відміну від злочинів проти релігії,

які є найнебезпечнішими.

Отже, проаналізувавши КК країн, які належать до різних правових систем

кримінального права, можна зробити такі висновки:

1. В умовах неусталеної демократії, сучасної політичної нестабільності та дії

влади не тільки не в інтересах народу, а часто і всупереч волі народу, невизнання

народу як єдиного джерела влади в Україні, цілковита взаємозалежність органів

державної влади один від одного, а відтак, ігнорування принципу незалежності

державних органів та підкорення їх лише закону, питання охорони конститу-

ційного ладу в Україні має надзвичайно важливе значення;

2. Більшість країн, які належать до континентальної системи права та деякі

ісламські країни так чи інакше закріпили положення, що стосуються кримінально-

правової охорони конституційного ладу держави та встановили значні санкції за вчинення таких посягань. Лише країни, що належать до англо-американської

системи кримінального права не містять положень у кримінальному законі щодо

охорони конституційного ладу держави. Проте у разі вчинення дій, спрямованих на

незаконну зміну чи повалення конституційного ладу держави, навіть у разі

відсутності норм, що регулюють питання відповідальності за таке посягання, це

питання може бути врегульоване на рівні правового прецеденту.

3. Деякі країни континентальної системи кримінального права встановили

кримінальну відповідальність лише за вчинення дій, що викликають намір,

рішучість у інших осіб змінити конституційний лад, залишаючи поза увагою

безпосередні дії, спрямовані на зміну конституційного ладу країни. Однак

відсутність норми, що встановлює відповідальність за безпосередні дії, вчинені з

метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу, є цілком

логічною, а положення частини 1 статті 109 КК України «дії, вчинені з метою

насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або на захоплення

державної влади» потребує вилучення, оскільки:

1) під діями, вчиненими з метою насильницької зміни чи повалення

конституційного ладу або на захоплення державної влади, є лише

суспільно небезпечні (виходячи з ч. 1 ст. 11 КК України злочином

визнаються лише суспільно-небезпечні дії), кримінально-протиправні

(тобто не будь-які дії, а лише ті, які передбачені в статтях КК України) дії,

спрямовані на досягнення злочинної мети. А отже, враховуючи, що такі дії

вже передбачені іншими статтями КК, немає необхідності ще раз

встановлювати кримінальну відповідальність за них у статті 109 КК

України. А той факт, що такі дії вчиняються саме з метою насильницької

зміни чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної

влади, можна враховувати в разі призначення покарання;

2) дії, вчинені з метою насильницької зміни чи повалення конституційного

ладу або захоплення державної влади у низці випадків визнаватимуться

менш суспільно-небезпечними, ніжвчинення таких дій беззазначеної мети.

Список використаної літератури

1. Додонов В.Н. Сравнительное уголовное право. Общая часть : монография ; под общ. и

науч. ред. С.П. Щербы / В.Н. Додонов. – М. : Юрлитинформ, 2009. – С. 67.–448 с.

2. USTAWA Kodeks karny. (Dz. U. z dnia 2 sierpnia 1997 r.) z dnia 6 czerwca 1997 r. :

[Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://lex.pl/prawo/akty/kodeksy/akty/?akt=

97.88.553.htm

3. Уголовный кодекс Грузии : Принят 22 июля 1999 года. Введен в действие 1 июня 2000

года : [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://law.edu.ru/norm/norm.asp?normID=

1241370&subID=100095257,100095259,100095270,100095675#text

4. Уголовный кодекс Федеративной Республики Германии Р. 1 Гл. 2 : [Электронный

ресурс]. – Режим доступа : http://lawportal.ru/norm/norm.asp?normID=1242733&subID=

100102942,100102944,100103613,100103644#text

5. Швейцарский Уголовный Кодекс от 21 декабря 1937 года : [Электронный ресурс]. –

Режим доступу : http://lawportal.ru/norm/norm.asp?normID=1241950&subID= 100098712,

100098714,100098884,100099000,100099026#text

6. Уголовный кодекс Литовской Республики : Утвержден 26 сентября 2000 года Законом

№ VIII-1968 : [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://lawportal.ru/norm/

norm.asp? normID=1243877

7. Уголовный кодекс Латвийской Республики : Принят 8 июля 1998 года. Введен в

действие с 1 апреля 1999 года : [Электронный ресурс]. – Режим доступа :

http://lawportal.ru/norm/norm.asp?normID=1243424&subID=100106935,100106943,100106

957#text

8. Уловный кодекс Республики Беларусь от 9 июля 1999 года № 275-З : [Электронный

ресурс]. – Режим доступа : http://lawportal.ru/norm/norm.asp?normID=1242720&subID=

100102690,100102926, 100102939#text

9. Уголовный кодекс Республики Казахстан от 16 июля 1997 года № 167 : [Электронный

ресурс]. – Режим доступа : http://lawportal.ru/norm/norm.asp? normID=1243100&subID=

100105558, 100105575,100106505#text

10. Уголовный кодекс РФ от 13 июня 1996 г. № 63-ФЗ : [Электронный ресурс]. – Режим

доступа : http://www.consultant.ru/popular/ukrf/10_40.html#p4576

11. Уголовный кодекс Китайской Народной Республики : Принят 14 марта 1997 г. Вступил

в силу с 1 октября 1997 г. : [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://lawportal.ru/

norm/norm.asp?normID=1247252&subID=100110722,100110731,100110737#text.

12. Скакун О.Ф. Общее сравнительное правоведенье: Основные типы (семьи) правових

систем мира : учеб. для студ. вузов / О.Ф. Скакун. – К. : Видавничий Дім «Ін Юре»,

2008. – 464 с.

13. Уголовный кодекс Австралии ; науч. ред. и пер. с англ. И.Д. Козочкина, Е.Н. Трикоз. –

СПб. : Изд-во Р. Асланова «Юридический центр Пресс», 2002. – 386 с.

14. Уголовный кодекс штата Техас ; пер. с англ. Д. Г. Осипова, И. Д. Козочкина – СПб. :

Юридический центр Пресс, 2006. – 576 с.

15. Закон об исламских уголовных наказаниях исламской республики Иран ; научное

редактирование А.И. Ахани ; перевод М.С. Пелевина. – СПб. : Изд-во Р. Асланова

«Юридический центр Пресс», 2008. – 343 с.

 

 

< Попередня   Наступна >
 
Авторизація
Пошук