Головна

РИМІНАЛЬНЕ ПРАВО ТА КРИМІНОЛОГІЯи\ СИСТЕМНА КОРУПЦІЯ В УКРАЇНІ: ОСОБЛИВОСТІ ЇЇ ПРОЯВІВ ТА ПРОБЛЕМИ ЗАПОБІГАННЯ А. Бойко


КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО

ТА КРИМІНОЛОГІЯ

УДК 343.97:343.851

СИСТЕМНА КОРУПЦІЯ В УКРАЇНІ: ОСОБЛИВОСТІ

ЇЇ ПРОЯВІВ ТА ПРОБЛЕМИ ЗАПОБІГАННЯ

А. Бойко

Львівський національний університет імені Івана Франка

вул. Університетська, 1, 79000 Львів, Україна

 

У статті проаналізовано особливості системної корупції в Україні і проблеми її

запобігання. Приділено увагу аналізу чинників, які обумовлюють системний характер

корупції, а також соціальні наслідки її проявів.

Ключові слова: кримінологія, корупція, системна корупція, проблеми запобігання

системної корупції.

Корупція як негативне соціальне явище становить складну проблему для

цивілізаційного розвитку багатьох держав. Корупція руйнує демократичні

інститути сучасної держави, особливо її базові системи функціонування:

економічну, політичну, соціально-психологічну, соціального контролю тощо.

Вражена корупцією держава перестає продуктивно розвиватись, а її соціальні

системи деформуються, підтримуючи збереження корумпованих структур.

У кримінологічній літературі подано найрізноманітніші визначення корупції.

З-поміж вітчизняних науковців найповніше відображено соціально-правову природу

цього явища у визначенні А. Закалюка. Зокрема, А. Закалюк акцентував на криміно-

логічних ознаках цього поняття, визначаючи корупцію як «суспільний феномен

деформації публічної влади через її підкорення приватним, здебільшого корисливим

інтересам; він виконує загальносоціальну визначальну роль стосовно відтворення

корупційних зв’язків та відносин, їх прояву у

корупційних вчинках і діяльності,

зокрема передкримінального та кримінального характеру, їх корупційноїмотивації, що

зумовлює суспільну потребу системної антикорупційноїзапобіжної діяльності якщодо

феномену корупції, так і її проявів, передусімзлочинних» [1, с. 195].

У сучасному суспільстві корупція – це соціальний інститут, неформальна

складова системи управління, тісно взаємозв’язана з іншими соціальними

інститутами – політичними, економічними, соціально-психологічними.Інституціоналізацію корупціїзасвідчують:

– виконання нею низки соціальних функцій: зменшення управлінських ланок,

прискорення та спрощення прийняття управлінських рішень, сприяння у

подоланні бюрократичних бар’єрів, оптимізація економіки в умовах дефіциту

ресурсів тощо;

– наявність відповідних суб’єктів корупційних взаємовідносин (патрон – клієнт)

і розподіл між ними соціальних ролей (той, хто дає хабар, той, хто бере хабар,

посередник);

– наявність відповідних правил поведінки, відомих суб’єктам корупційних

відносин; – встановлена та відома зацікавленим особам такса за корупційні послуги.

Існує багато різноманітних форм корупції: хабарництво, протекціонізм,

лобізм, незаконний розподіл, перерозподіл і привласнення державних ресурсів та

їх використання у особистих цілях тощо.

Соціальна практика підтверджує, що є певні передумови для існування різного

ступеня корупції в державах ринкового типу. Скажімо, певний «природний» рівень

корупції, що має місце навіть в економічно розвинутих країнах, пояснюється

об’єктивними передумовами, виходячи з природи цього явища. Це, передусім,

невідповідність між завданнями і формами державного втручання в економіку та

мотивами, які визначені ринковими механізмами для ефективного функціонування

приватної власності у коротко- та середньостроковому періоді. Це і невикорінне

бажання людини до примноження своїх матеріальних можливостей унаслідок

зростання потреб, а також нездатність держави повністю забезпечити можливості

для задоволення зростаючих раціональних потреб і обмеження у задоволенні

ірраціональних потреб [2, с. 15–16].

Ці чинники об’єктивно зумовлюють порівняно невисокий рівень корупції, тобто

такий, що не перевищує рівень, який у літературі називають першим граничним

значенням [3, с. 10]. За такого рівня корупції держава розвивається достатньо

гармонійно, а економічні коливання стримуються з допомогою економічних важелів

управління. Через корупційні механізми розподіляється відносно незначна частка

суспільного продукту. Розмір першого граничного значення залежить від

стабільності макроекономічного стану, традицій державності, розвитку культури та

освіти, він є певним універсальним показником, який характеризує загальне

внутрішнє ізовнішнє становище держави.Якщо рівень корупції зростає і перевищує перше граничне значення, то

економіка держави починає міняти спрямованість: замість сприяння гармо-

нійному розвитку, частина ресурсів скеровується на підтримку та стабілізацію

існуючих економічних взаємозв’язків за умов, коли на них здійснюється

посилений внутрішній тиск. Економіка перестає розвиватись стабільно, а за

достатньо сильних коливань вона вже неспроможна швидко відновлюватись. У

ній формуються диспропорції та постійно порушуються економічно значущі

зв’язки. Відображенням такого перебігу є широке проникнення корупції в

державні структури. Ці процеси характерні за зміни рівня корупції у відтинку

між першим і другим граничними значеннями. У цьому інтервалі економіка є ще

основоположною для визначення темпів і характеру трансформаційних процесів,

але чим ближчий рівень корупції до другого граничного значення, тим

нестійкішою стає економіка. Корупція перетворюється на той чинник, який уже

самостійно впливає на характер економічних та інших важливих суспільних

перетворень.

Якщо ж рівень корупції більший від другого граничного значення, то докорінно

змінюються основні суспільні інститути. Вони починають обслуговувати корупцію.

Особливо вразливі у такому випадку соціальні системи з ще не усталеною ринковою

економікою. Відсутність прозорості у діяльності органів державної влади і

відсутність конкурентного середовища у сфері господарської діяльності значно

збільшують число суб’єктів, котрі прагнуть мінімізувати свої трансакційні

(додаткові) витрати, використовуючи корупційнізв’язки [4, с. 51].

За таких умов корупція набуває системного характеру, а політичні, економічні

та інші соціальні процеси відбуваються відповідно до існуючих у державі

корупційних відносин.На сучасному етапі корупція в Україні має ознаки системної і є не лише

криміногенною проблемою, а й чинником, який руйнує демократичні основи роз-

витку нашої держави.

Безперечно, стан корупції в Україні залежить від цілого комплексу детерміну-

ючих чинників, але необхідно виділити ті чинники, які надають корупції систем-

ного характеру. Це зокрема:

– недемократичний характер політичного режиму;

– відсутність внутріпартійної демократії;

– відсутність конкурентного середовища у економічній сфері;

– істотний вплив на суспільні процеси провладних корпоративно-номенклатур-

них груп;

– залежність судових та правоохоронних органів від правлячої політичної еліти;

– відсутність належного соціального контролю за розпорядженням державними

ресурсами;

– слабкість інститутів громадянського суспільства;

– невкоріненість демократичних політичних традицій;

– вакуум моральних цінностей, властивих для демократичних держав;

– ефективна система захисту від соціального контролю провладних відсутність

реальної відповідальностіза корупційні правопорушення;

– відсутність прозорості в діяльності органів державної влади.Отже, ці та низка інших чинників надають корупції в Україні системного

характеру. Саме ця обставина створює загрозу національній безпеці, бо підриває

легітимність та ефективність державної влади, деформує демократичні інститути

суспільства і ускладнює здійснення демократичних перетворень.

Нейтралізуючи можливості для створення конкурентного середовища у

політичній та економічній сферах, системна корупція формує оптимальні умови

для свого відтворення ізростання.

Корупція також унеможливлює ефективне використання інвестиційних

ресурсів, які розподіляє уряд нашої держави. Адже інвестиційні ресурси в цьому

випадку розподіляються з врахуванням інтересів провладних корпоративно-

номенклатурних груп. Політична підтримка неприхованої рентоорієнтованої

поведінки знижує ефективність використання бюджетних коштів і формує

додаткові витрати на одиницю виробленої продукції чи наданих послуг, оскільки

все, що оплачено як хабар, стягується пізніше зі споживача. Тож, корупція в

умовах несформованих інститутів ринкової економіки сприяє виникненню

неформального порядку здійснення господарської діяльності для отримання

неекономічних переваг окремим суб’єктам господарювання. Змінюючи правила

економічної поведінки, системна корупція створює підґрунтя для формування

цілком іншого економічного простору, в якому діють свої економічні закони,

відмінні від ринкових.

Зокрема, відбувається активна концентрація капіталу та його організаційно-

правове оформлення корпоративно-номенклатурними групами.

В умовах системної корупції, яка зачіпає всі органи влади на всіх рівнях,

принципово неможливо вирішити жодну соціальну, економічну чи політичну

проблему. Складність ще й у тому, що корумпованою і підконтрольною політичній

владі є також судова система. Саме це породило спокусу реалізувати політичну

владу для забезпечення провладним корпоративно-номенклатурним групам умов

для монопольного панування на ринку в низці економічних галузей або окремих

регіонів. Небезпека функціонування провладних корпоративно-номенклатурних груп

полягає у тому, що вони видозмінюють діяльність державних органів, підпорядко-

вуючи їх діяльність своїм інтересам, а головно, отримуючи доступ до розподілу

державних ресурсів та фінансових преференцій.

Така трансформація функцій державних органів лише посилює системний

характер корупції.

Корпоративно-номенклатурні групи для мінімізації своїх витрат та ухилення

від оподаткування активно використовують так звані офшорні зони, території з

пільговим оподаткуванням.

Зрозуміло, що зменшення поступлень до державного бюджету та загально-

обов’язкових соціальних фондів послаблює потенціал держави і призводить до

надзвичайно негативних соціальних наслідків. Зокрема:

1. Порушуються конкурентні механізми ринкової економіки.

2. Неефективно використовуються бюджетні кошти, зокрема при реалізації

державних замовлень, що ще більше ускладнює бюджетні проблеми країни.

3. Відлучаються колосальні ресурси від цілей суспільного розвитку, тим самим

загострюється бюджетна криза, знижується здатність влади вирішувати соціальні

проблеми.

4. Закріплюється та зростає майнова нерівність, біднішає ще більша части-

на населення.

5. Відбувається зміщення цілей політики від загальнонаціонального розвитку

до забезпечення панування корпоративно-номенклатурних груп.

6. Зменшується довіра до державної влади, зростає її відчуження від сус-

пільства.

7. Послаблюється престиж країни на міжнародній арені, її інвестиційна

привабливість.8. Збільшуються ризики деформації демократичних інститутів суспільства.

Поширення системної корупції призвело до виокремлення сфер із виникнення

надприбутків, за своїми розмірами невідомих розвинутій ринковій економіці. Роль

розподілу державних ресурсів стала надзвичайно великою. Перерозподіл частини

сукупного суспільного продукту та суспільного багатства, який відбувається за

правом впливовості та близькості до влади, забезпечує надприбутки навіть у період

економічної стагнації.

Необхідно наголосити, що за умов системної корупції, ретельно продумуються

складні схемами, які передбачають різноманітні операції для її маскування, а

владний ресурс активно використовується для локалізації та унеможливлення

розголосу про прояви корупції суб’єктів, приналежних до правлячої влади.

Системна корупція також призводить до розмивання в державі ринкових

механізмів регулювання індивідуальних потреб залежно від ефективності суспільно

корисної праці. У суспільстві формується протиріччя між задекларованими цивілі-

зованими цілями і соціально структурованими шляхами їх досягнення [5, с. 281].

Отже, системна корупція на сучасному етапі це соціальний інститут, який є

альтернативою громадянському суспільству – зі своєю системою впливу на

економіку, своєю ідеологією, власними соціальними проблемами та політикою.

Зараз цей альтернативний соціальний інститут активно впливає на систему

державних інститутів й інститутів громадянського суспільства.

Системна корупція для нашої країни становить достатньо серйозну і

масштабну політичну й економічну проблему, що вимагає від держави визначення

та реалізації основних напрямів стратегії її протидії та запобігання, котрі були б адекватні характеру загрози цього явища. Наявність системної корупції призводить

до складних суспільних наслідків, у тому числі і загального занепаду національної

економіки, збільшуючи ціну, яку суспільство платить за соціальну терпимість до

корупції.

Низькою за своєю ефективністю, принаймні поки що, є і дія Закону України

«Про засади запобігання і протидії корупції» [6]. Зрозуміло, що цей закон має бути

тільки однією зі складових комплексу заходів запобігання та протидії корупції в

Україні, особливо її системного характеру. Найважливішою складовою має стати

політична воля керівництва державою. Без реальної, а не декларованої, політичної

волі, а також дієвої реалізації заходів спрямованих на локалізацію політичних,

економічних та соціально-психологічних чинників корупції, ефективність цього

закону залишатиметься низькою.

Список використаної літератури

1. Закалюк А.П. Курс сучасної української кримінології : у 3 кн. / А.П. Закалюк. – К. :

Видавн. дім Ін Юре, 2007. – Кн. 2 : Кримінологічна характеристика та запобігання

вчиненню окремих видів злочинів. – 712 с.

2. Кушниренко С.П. Коррупция и ее преступные проявления: особенности уголовного

преследования, криминологический и криминалистический аспекты исследования,

обзор судебно-следственной практики : [практ. пособие] / С.П. Кушниренко,

В.Д. Пристанков. – СПб. : Спец. лит., 2004. – 223 с.

3. Мейтус В.Ю. Коррупция. Экономический и информационный анализ / В.Ю. Мейтус. –

К. : Норма-принт, 2003. – 258 с.

4. Проява С.М. Экономизация коррупции. Механизм противодействия : монография /

С.М. Проява. – М. : ЮНИТИ-ДАНА : Закон и право, 2008. – 159 с.

5. Шнайдер Г.Й. Криминология / Г.Й. Шнайдер ; [пер. с нем. ; под. общ. ред. и с

предисловием Л.О. Иванова]. – М. : Издательская группа Прогресс – Универс, 1994. –

504 с.

6. Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції» від 7 квітня 2011 р.

№ 3206-VI : [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgibin/laws/main.cdi?page=1&nreg=3206-17. – Загл. з екрану.

 

 

 

< Попередня   Наступна >
 
Авторизація
Пошук