Головна

ЗЕМЕЛЬНЕ, АГРАРНЕ ТА ЕКОЛОГІЧНЕ ПРАВО ВІДШКОДУВАННЯ ЗБИТКІВ ВЛАСНИКАМ ЗЕМЛІ ТА ЗЕМЛЕКОРИСТУВАЧАМ У СИСТЕМІ ГАРАНТІЙ ПРАВ НА ЗЕМЛЮ Ю. Рушинець


ЗЕМЕЛЬНЕ, АГРАРНЕ

ТА ЕКОЛОГІЧНЕ ПРАВО

УДК 349.4

 

ВІДШКОДУВАННЯ ЗБИТКІВ ВЛАСНИКАМ ЗЕМЛІ

ТА ЗЕМЛЕКОРИСТУВАЧАМ У СИСТЕМІ ГАРАНТІЙ ПРАВ

НА ЗЕМЛЮ

Ю. Рушинець

Львівський національний університет імені Івана Франка

вул. Університетська, 1, 79000 Львів, Україна

 

Розглянуто питання відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам як

гарантії прав на землю, співвідношення способу і засобів такого відшкодування, структури

суб’єктивного права на відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам.

Ключові слова: відшкодування збитків, гарантія прав на землю, спосіб захисту прав.

Перетворення, які відбулися в Україні з огляду на проведення земельної

реформи, зумовили зростання ролі приватно-правових інститутів у регулюванні

земельних відносин. Одним із таких інститутів є відшкодування збитків власникам

землі та землекористувачам (надалі – відшкодування збитків), значення якого

суттєво зросло з моменту набуття чинності Земельним кодексом України 2001 р.

Цей процес безумовно пов’язаний із роздержавленням земель і розширенням сфери

приватної власності, на землю, що, як наслідок, створило необхідність якісно

нового підходу до захисту прав власників (землекористувачів). Вдосконалення та

пристосування до умов ринку способів захисту прав на землю, серед яких і

відшкодування збитків, стало одним з найактуальніших питань земельно-правової

науки.

Однак чинне земельне законодавство про відшкодування збитків врахувало не

всі потреби сучасних земель

них відносин. Значна кількість правових положень, що

регулюють питання практичного застосування цього інституту, є застарілими та

неефективними. Як наслідок, вирішуючи спори про відшкодування збитків, суди не

завжди однаково застосовують норми законодавства. Цимобґрунтовано необхідність

особливої уваги відшкодуванню збитків як земельно-правового інституту та

вироблення наукового підходу до усунення законодавчих колізій і прогалин.

Розробка пропозицій щодо вдосконалення правового регулювання відшкодування

збитків потребує з’ясування певних теоретичних аспектів цього питання.

Мета статті полягає у всебічному аналізі теоретичних засад відшкодування

збитків, а також формулювання науково обґрунтованих пропозицій щодо

з’ясування суті і значення цього інституту як гарантії прав на землю, визначення

співвідношення між поняттями гарантії та способу захисту, визначення структури

суб’єктивного права на відшкодування збитків.

У законодавстві України відшкодування збитків визначається як: 1) форма

відповідальності певного суб’єкта за порушення договірних зобов’язань або

вчинення делікту (ст. 611, 623, 1192 ЦК України); 2) суб’єктивне право власника

землі (землекористувача) вимагати компенсації завданих збитків (ст. 90, 95 ЗК

України); 3) юридичний обов’язок заподіювача шкоди; 4) спосіб захисту прав на

земельну ділянку (ст. 16 ЦК України, ст.152 ЗК України). Крім того, однією з

найвагоміших новел вітчизняного земельного права є визнання на законодавчому рівні

відшкодування збитків гарантією прав власника (землекористувача). Закріплення в

ЗК України відшкодування збитків у переліку гарантій прав на землю підкреслює

абсолютно новаторський підхід у визначенні цього інституту, що забезпечує

можливість його аналізу з якісно нового погляду.

З’ясування особливостей і місця відшкодування збитків у системі гарантій

прав на землю потребує визначення самого поняття «гарантій» та їх ролі у

регулюванні суспільних відносин.

У правовій науці немає однозначної думки щодо визначення поняття гарантій,

як немає й єдиної загальновизнаної позиції стосовно класифікацій правових

гарантій. Термін «гарантія» походить від французького слова «garantir», що

означає «поручатися», «забезпечувати» [6, с. 452]. В юридичній літературі правові

гарантії визначають як передбачені законом засоби забезпечення використання,

дотримання, виконання і застосування норм права [20, с. 555]; як система норм,

принципів, умов та вимог, які в сукупностізабезпечують дотримання прав і свобод

та законних інтересів особи [18, с. 175]; як умови, засоби, способи, що забезпечують

здійснення в повному обсязі і всебічну охорону прав і свобод особи [20, с. 555];

система узгоджених факторів, що забезпечує фактичну реалізацію та всебічну

охорону прав і свобод людини [16, с. 106].

Отже, гарантії – це створення умов та надання таких юридичних засобів

державою, за яких особа вільно і безперешкодно мала б змогу реалізувати

закріплене за нею право [6, с. 452]. Без гарантій права і свободи людини

перетворюються на своєрідні «заяви про наміри», що не мають ніякої цінності ні

для особи, ні для суспільства [15, с. 72].Дослідженням питання гарантій прав на землю займалися Н.І. Василенко [3],

В.В. Носік [13], В.І. Федорович [7] М.В. Шульга [19] та ін.

У науціземельного права гарантії трактують як систему нормативних приписів

і правових способів, передбачених земельним законодавством (матеріальним і

процесуальним), які забезпечують нормальну юридичну можливість відповідних

суб’єктів набути суб’єктивне право, реалізувати його в процесі практичної

діяльності, а в разі порушення цього права забезпечити йому належний захист

[19, с. 179].

Призначення будь-якої гарантії полягає у забезпеченні повної реалізації та

дотримання прав особи. З огляду на це, необхідно визначити, забезпечення яких

прав покладено в основу такої гарантії як відшкодування збитків. Із самої назви

інституту відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам можна

зробити висновок про застосування його правових норм з метою відновлення і

створення умов для нормального здійснення права власності чи права

користування землею. Адже в практичному застосуванні в особи виникає право

вимагати відшкодування збитків у випадку порушення чи обмеження прав

(законних інтересів), які так чи інакше пов’язаніз належним їй правом власності на

земельну ділянку і є похідними від цього права. Для землекористувачів первинним

правом, порушення чи інше незабезпечення якого має наслідком відшкодування

збитків, є право користування землею.

Зокрема, у випадку самовільного зайняття земельної ділянки можуть бути

порушені такі права власника (користувача) земельної ділянки, як право самостійно

господарювати на землі, право використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення, споживати корисні властивості землі, право виробляти

сільськогосподарську продукцію і розпоряджатися її результатами на власний

розсуд, право споруджувати будівлі й споруди, право передачіземельної ділянки в

заставу, спадщину, оренду тощо. Але всі переліченіземельні права особи не могли

б бути порушені і в неї не виникло б права вимагати відшкодування збитків у ході

цього порушення, якби особа не володіла правом власності на відповідну земельну

ділянку, підтвердженим в установленому законом порядку.

Порушення права власності або права користування землею, передбаченого

відповідними земельно-правовими нормами, неодмінно зумовлює виникнення у

заподіювача збитків обов’язку їх відшкодування. Цей обов’язок виникає також і в

разізаподіяння шкоди власникові або користувачевіземельної ділянки правомірними

діями. Це свідчить про те, що основним призначенням інституту відшкодування

збитків є гарантування права власності та права користування земельною ділянкою.

Водночас відшкодування збитків є лише однією з гарантій прав на землю,

система яких є досить численною.Видається, що основним критерієм класифікації гарантій є ознаки тієї галузі

суспільних відносин, в якій вони виявляються, діють та удосконалюються.

Оскільки економіка, політика, соціальна стабільність, право є основними сферами

життя суспільства, то гарантії спрямовуються на забезпечення прав людини і

громадянина саме у цих сферах і поділяються на: 1) політичні (визнання народу

України основним носієм суверенітету і єдиним джерелом влади; здійснення влади

народу через вибори та референдуми; можливість об’єднання громадян у політичні

партії; право на проведення зборів, мітингів, демонстрацій тощо; 2) соціальні

(забезпечення можливості проведення страйку, належного соціального захисту,

безпечного довкілля та інші гарантії, спрямовані на створення соціальної

стабільності в державі); 3) економічні (гарантія приватної власності; забезпечення

розвитку підприємницької діяльності; економічна свобода членів суспільства та

ін.); 4) юридичні[11, с. 15].

Відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам є юридичною

гарантією, спрямованою на безперешкодне здійснення прав на землю власником чи

користувачем земельної ділянки за допомогою передбачених законом засобів.

Тому важко погодитися з думкою тих вчених, які пропонують назву розділу V

Земельного кодексу України «Гарантії прав на землю» змінити на «Правові

гарантії прав на землю», адже йдеться про земельні норми, закріплені приписами

чинного законодавства, що без будь-яких змін у назві характеризує їх правовими

гарантіями. Натомість І.Й. Магновський визначає юридичні гарантії як сукупність умов та

спеціальних правових способів та засобів, за допомогою яких забезпечується

безперешкодне їх здійснення, охорона та захист. Науковець умовно поділяє їх на

три групи: 1) гарантії реалізації; 2) гарантії охорони; 3) гарантії захисту. Цей підхід

до класифікації гарантій підтримують також інші вчені. Наприклад, Т. Заворотченко

основою такого поділу гарантій визначає критерій їх функціональної спрямованості

[5, с. 35]. О.Ф. Скакун вважає, що забезпечення прав особи залежить від застосування

цих груп гарантій у визначеній послідовності. Тому критерієм їх поділу називає

форми (стадії) забезпечення [15, с. 75].

Для визначення місця відшкодування збитків у наведеній класифікації

юридичних гарантій необхідно детальніше з’ясувати зміст і призначення кожної з

перелічених груп. Як зазначає І.Й. Магновський, до першої групи правових гарантій

(гарантій реалізації) належать межі прав і свобод, їх конкретизація у законодавстві; конституційно-правові принципи статусу особи; юридичні факти, з якими пов’язу-

ється володіння ними та безпосереднє користування; процесуальні форми реалізації;

заходи заохочення та стимулювання правомірної поведінки; юридичні обов’язки. До

другої групи (гарантії охорони) належать взаємопов’язані заходи, спрямовані на

запобігання правопорушень, встановлення і знешкодження умов та причин, які їх

зумовлюють. Третю групу (гарантії захисту) утворюють норми, які представляють

юридичні засоби для безпосереднього захисту вже порушених прав і свобод, що

визначають порядок використання цих засобів, а також порядок поновлення таких

прав і порядок застосування санкцій до винних у їхніх порушеннях [11, с. 14].

Аналізуючи наведені види юридичних гарантій, можна сказати, що від-

шкодування збитків за цією класифікацією належать до третьої групи юридичних

гарантій, а саме – гарантій захисту прав. Адже збитки відшкодовуються власникам

чи користувачам земельної ділянки у випадку порушення їхніх прав на землю, або

як зазначає І.Й. Магновський, коли при здійсненні прав створюються певні

перешкоди [11, с. 15]. На відміну від охорони, що застосовує превентивні заходи,

спрямовані на запобігання порушенню прав, об’єктом захисту завжди є вже

порушене право особи, що зумовлює необхідність застосування відповідних

засобів і способів для його поновлення. Саме таку мету переслідує інститут

відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам – відновлення

порушеного або іншим чином незабезпеченого права користування або права

власності на земельну ділянку У науковій літературі є також класифікація юридичних гарантій за формою

закріплення. За цим критерієм гарантії поділяють на конституційні та галузеві

(законодавчі). Конституційні гарантії – це передбачені Основним законом України

умови, засоби, методи, механізми, що забезпечують реалізацію конституційних прав

і свобод людини і громадянина. Галузеві – передбачені у поточних законах і

підзаконних нормативних актах процедури, механізми реалізації, охорони і захисту

прав і свобод, закріплених Конституцією [15, c. 73]. Ця класифікація наводиться

практично у всіх наукових юридичних джерелах, що дає змогу назвати її

найуніверсальнішою [15, с. 73; 12, c. 435; 3, c. 107; 8, с. 132].

Як слушно зазначає Н.В. Василенко, конституційні гарантії посідають особливе

місце, оскільки вони є гарантіями норм усієї системи права, мають вищу юридичну

силу і виконують роль принципів, що потребують конкретизації у чинному

законодавстві, враховуючи при цьому, що принципи пронизують усі гарантії, але

ніколи до них не зводяться… [3, c. 170]. Відшкодування збитків власникам землі та

землекористувачам є галузевою гарантією, відображеною у чинному ЗК України і

спрямована на реалізацію передбаченого Основнимзакономправа власності.

Закріплення інституту відшкодування збитків у розділі про гарантії прав на

землю є конкретизацією таких конституційних норм-гарантій:

1) держава забезпечує захист прав усіх суб’єктів права власності і господа-

рювання (ст. 13);

2) право власності на землю гарантується (ст. 14);

3) ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право

власності є непорушним (ст. 41);

4) право на відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи

бездіяльністю органів державної влади, їхніх посадових і службових осіб у разі

здійснення ними своїх повноважень (ст. 56) та ін.

Ще однією класифікацією юридичних гарантій є поділ їх на матеріальні та

процесуальні. Критерієм їхнього розмежування є характер правових норм. Матеріальні гарантії – це передбачені законом можливості особи застосувати відповідні засоби

і способи для безперешкодної реалізації своїх прав. Зазначені гарантії закріплені в

матеріальних галузях права [5, c. 114]. Процесуальні гарантії – встановленізаконом

шляхи здійснення матеріальних гарантій, які регламентують порядок, форми і

методи реалізації прав і свобод особи, зокрема порядок оскарження неправомірних

дій, розгляду справи компетентним органом, прийняття ним рішення. Ці гарантії

спрямовані на захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи

інтересів певних суб’єктів. Відшкодування збитків власникам землі та земле-

користувачам є матеріальною гарантією, тобто можливістю особи вимагати понов-

лення свого порушеного права власності (користування). А визначений земельним

законодавством порядок відшкодування збитків швидше можна зачислити до

процедурних, а не до процесуальних гарантій. Норми – гарантії процедурного

характеру не містять визначених стадій, передбачають спрощений порядок

встановлення фактів, і реалізація їх здійснюється не судом, а іншими уповно-

важеними організаціями. Процедура відшкодування збитків полягає у здійсненні

юридично значущих дій, спрямованих на реалізацію покладених на учасників

земельних правовідносин суб’єктивних прав та юридичних обов’язків. Такі

юридичні дії можуть бути простежені, наприклад, у разі визначення розміру і

складу збитків спеціальними комісіями.

Важливо також з’ясувати зміст відшкодування збитків як земельно-правової

гарантії прав власників і користувачів на належні їм земельні ділянки. Аналізуючи

вищенаведені наукові підходи до визначення поняття гарантій, можна дійти

висновку, що його змістом є система правових механізмів, засобів і способів, які є

необхідною умовою забезпечення реалізації прав. Зокрема, І.О. Костяшкін зазначає,

що змістом правових гарантій є сукупність двох взаємозалежних елементів:

правових засобів реалізації діяльності та способів захисту відповідного права [9,

с. 16]. Н.І. Титова наголошує, що у земельному законодавстві гарантування права

власності на землю ототожнюється лише іззахистом такого права і характеризується

запозиченням з ЦКзасобів і способів захисту права власності… [17, с. 73]. Варто наголосити, що у правовій науковій літературі не завжди розмежовують

поняття «способів» і «засобів» захисту [7, с. 240; 12, с. 436]. З метою визначення

співвідношення цих термінів доцільним видається з’ясування їх лексичного

значення. В українській мові поняття «способу» роз’яснюють як певну дію, прийом

або метод, що дає змогу виконати яку-небудь роботу, досягти чогось [21, с. 1103];

певна дія, прийом або система прийомів, яка дає змогу зробити, здійснити що-

небудь, досягти чогось [22, с. 1375]. «Засіб» визначається певною спеціальною

дією, що дає можливість здійснити що-небудь, досягти чогось; способом [22,

с. 420]. Вищенаведені тлумачення досліджуваних понять дають підставу ототож-

нити їх з лексичного погляду.

Окремі вчені-теоретики висловлюють думку про однакове змістове

наповнення досліджуваних понять, стверджуючи, що поряд із «засобом» захисту

можна побачити низку інших термінів, які позначають близькіза змістом (а інколи –

й ті самі) поняття: способи, прийоми, форми, заходи захисту тощо. Водночас

запропоновано дефініцію юридичних засобів захисту прав людини як тих

юридичних явищ, використання яких у державно-юридичній правозахисній

діяльності (чи у самостійній захисній діяльності носія таких прав) має забезпечити

задоволення потреби людини у захисті її прав [26, с. 314, 317].

У науці цивільного права спосіб захисту визначають дією фактичного чи

юридичного характеру, що може бути спрямована на попередження або припинення порушення цивільного права чи інтересу, усунення наслідків таких

порушень, а також на відновлення, виникнення, зміну, припинення або здійснення

цивільних прав у разі їх порушення [27, с. 9].

У своєму дисертаційному дослідженні А.В. Янчук робить висновок про

відсутність доцільності у визначенні способу захисту черезінші суміжні терміни у

зв’язку з тим, що: 1) етимологічно такі терміни («захід», «засіб») досить близькі і

не становлять собою вертикаль загального та окремого, існуючи паралельно, як

взаємозамінювані позначення; 2) законодавець для позначення досліджуваної

категорії обрано саме термін «спосіб», тому його визначення через синонімічні

поняття «захід» або «засіб» не сприяють розкриттю суті поняття [27, с. 9].

Частково з цим твердженням варто погодитися, зокрема, у питанні неможливості

з’ясувати суть поняття «способу» захисту з допомогою його визначення через

терміни «засіб» («захід»). Однак, враховуючи потреби та особливості юридичної

лексики, доцільнішим видається розмежування цих понять із вилученням

можливості їх взаємозаміни.

Як зазначає П.Т. Філюк, досліджуючи питання захисту земельних прав

громадян, спосіб захисту – це передбачені або санкціоновані законом заходи,

спрямовані на припинення порушення за допомогою усунення перешкод у

здійсненні земельного права шляхом примусового впливу на зобов’язану особу.

Водночас засобами захисту вчений називає дії уповноваженої особи, за допомогою

яких остання може вимагати здійснення захисту своїх порушених, невизнаних чи

оспорюваних земельних прав від посягань інших суб’єктів (напр., подання позову,

скарги, заяви) [28, с. 12]. Способи захисту – це дії державних органів у межах їх компетенції, які

безпосередньо спрямовані на захист прав громадян… Засоби захисту – це дії

уповноваженої особи, за допомогою яких вона може вимагати здійснення захисту

своїх земельних прав від посягань інших суб’єктів… Кожен передбачений законом

спосіб захисту реалізується за допомогою відповідних йому засобів – подання

скарг, заяв, позовів тощо.

Зазвичай спосіб захисту може бути реалізований за допомогою кількох

встановлених законом засобів за вибором уповноваженої особи. Усізасоби захисту

класифікують на речово-правові, зобов’язально-правові та спеціальні [6, c. 454].

Зокрема, позов про відшкодування збитків належить до засобів захисту

зобов’язально-правового характеру. У разі витребування самовільно зайнятої

ділянки з чужого незаконного володіння як засіб захисту використовують

віндикаційний (речово-зобов’язальний) позов, в якому також може бути перед-

бачено вимогу відшкодувати завданізбитки. До засобів захисту права власності на

землю можна зачислити також звернення власника (користувача) ділянки до

заподіювача шкоди. На практиці вони реалізуються у формі листів, претензій

тощо. Адже можливими є і випадки добровільної згоди відшкодування збитків, за

яких актуальність позову нівелюється.

Отже, відшкодування збитків як спосіб захисту прав на землю полягає у

сукупності правових дій державними органами та уповноваженими особами, що

безпосередньо спрямовані на усунення порушень та відновлення земельних прав

власників (користувачів) земельних ділянок за їх зверненням в обсязі, який існував

до порушення прав.

У наукових джерелах також висловлюють думку про те, що гарантії захисту

мають передбачати поділ способів захисту прав на землю на міри відповідальності

та міри захисту. Причому в першому випадку відшкодування збитків має бути обов’язковою умовою [4, с. 17]. З цього приводу варто наголосити, що відшкоду-

вання збитків власникам землі й землекористувачам як гарантію захисту не можна

однозначно визначити мірою захисту або мірою відповідальності. Адже, крім того,

що відшкодування збитків є способом захисту прав на землю, цей інститут

безперечно є формою відповідальності заподіювача шкоди. Головною ознакою,

покладеною в основу розмежування категорій «захисту» і «відповідальності», є

мета їх застосування.

Відповідальність передусім спрямована на створення негативних правових

наслідків для порушника, позбавлення його певних благ і цінностей внаслідок

вчинення ним факту правопорушення. А використання певного способу захисту

завжди спрямоване на поновлення порушених прав власника чи користувача

земельної ділянки. На відміну від інших видів відповідальності, цивільно-правова,

однією із форм якої є відшкодування збитків, переслідує подвійну мету –

поновлення порушених прав і заподіяння негативних наслідків заподіювачеві

шкоди. Однак, у контексті категорії відповідальності можна говорити про

відшкодування збитків лише в тому випадку, коли підставою для їх компенсації

було вчинення неправомірних дій і заподіяння такими діями шкоди. Юридична

відповідальність, яку в юридичній літературі визначають як особливий вид

гарантій, може виникати лише на підставі правопорушення [10, 102; 11, с.16; 5,

с.115]. Проте відшкодування збитків за земельним законодавством (ст. 156 ЗК

України) може виникати також унаслідок вчинення правомірних дій. У цьому разі

компенсація завданих збитків не може розглядатися через призму юридичної

відповідальності. Отже, відшкодування збитків передбачено земельним законодавством як

гарантія захисту прав, що є невід’ємним елементом усієї системи юридичних

гарантій, спрямованих на реалізаціюосновоположних конституційних прав на землю –

права власності й права користування. Проте гарантія – це не єдина правова

категорія, ознакам якої відповідає відшкодування збитків. Передбачена правовими

нормамиможливість вимагати відшкодування збитків є не лише гарантією права, але

й самостійним правом. Враховуючи визначену в загальній теорії права структуру

суб’єктивного юридичного права [див., наприклад, 14, с. 78], можна виділити такі

структурні елементи права на відшкодування збитків: 1) можливість власника

(користувача) земельної ділянки одержати відшкодування збитків (право на свої дії);

2) можливість вимагати від порушників відшкодування завданої шкоди (право на

чужі дії); 3) можливість власника (користувача) земельної ділянки звертатися до

державних органів чи уповноважених осіб за захистом, примусовим забезпеченням

свого права на відшкодування збитків у випадку відмови заподіювача шкоди від їх

компенсації (право на дії держави). Цим власне і підтверджується визначення

відшкодування збитків матеріальною гарантією. Застосування процесуальних норм-

гарантій при відшкодуваннізбитків матиме місце в разі відмови заподіювача шкоди

від відшкодування заподіяних збитків та звернення власника чи користувача

земельної ділянки до уповноважених суб’єктів за захистомсвого права.

Все вищенаведене дає підстави визначити відшкодування збитків як одну із

юридичних гарантій прав на землю, що забезпечує можливість власникові

(користувачеві) земельної ділянки вимагати від заподіювача шкоди компенсації

завданих ним негативних наслідків майнового характеру з метою поновлення

та/або належної реалізації свого права власності чи права користування землею.

Список використаної літератури

1. Конституція України від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради

України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.

2. Земельний кодекс України від 25.10.2001 р. // Відомості Верховної Ради України. –

2002. – № 3. – Ст. 27.

3. Василенко Н.В. Юридичні гарантії здійснення права власності в Україні / Право

власності в Україні : навч. посібн. ; за заг. ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. – К. :

Юрінком Інтер, 2000.

4. Вівчаренко О.А. Гарантії права власності на землю в Україні : автореф. дис. на здобуття

наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.06 / О.А. Вівчаренко. – К. : НАН України ;

Інститут держави і права ім. В.М. Корецького. 2005.

5. Заворотченко Т. Система конституційно – правових гарантій прав і свобод людини і

громадянина в Україні / Т. Заворотченко // Право України. – 2002. – № 5.

6. Земельний кодекс України: науково-практичний коментар ; за ред. В.І. Семчика. – К. :

Видавничий Дім «ІнЮре», 2003. – 676 с.

7. Землі сільськогосподарського призначення: права громадян України : наук.-навч.

посібн. ; за ред. проф. Н.І. Титової. – Львів : ПАІС, 2005.

8. Конституційне право України : підручник ; за ред. В.П. Колісника, Ю.Г. Барабаша. – Х. :

Право. – 2008.

9. Костяшкін І.О. Право загального землекористування громадян : дис. … канд. юрид.

наук : спец. 12.00.06 / І.О. Костяшкін. – К. : Нац. ун-т ім. Т. Шевченка, 2005.

10. Лейба Л.В. Цивільно-правова відповідальність за порушення земельного законодавства

як гарантія земельних прав / Проблеми законності 2009/102 : [Електронний ресурс]. –

Режим доступу : www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/ Pz/2009_102/102_13.pdf

11. Магновський І.Й. Гарантії прав і свобод людини та громадянина в праві України

(теоретико-правовий аспект) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук :

спец. 12.00.01 / І.Й. Махновський. – К., 2003.

12. Науково-практичний коментар Земельного кодексу України ; за ред. В.М. Кравчука. –

К. : Видавництво «Істина», 2007.

13. Носік В.В. Проблеми здійснення права власності на землю Українського народу :

автореф. дис. на здобуття наук ступеня д-ра юрид. наук : спец. 12.00.06. / В.В. Носік. –

К. : Нац. ун-т ім. Т.Шевченка, 2007.

14. Рабінович П.М. Основи теорії права та держави : навч. посібн. – вид 5-те, зі змінами /

П.М. Рабинович. – К. : Атіка. – 2001.

15. Скакун О.Ф. Теорія права і держави : підручник / О.Ф. Скакун. – К. : Правова єдність. –

2009.

16. Теорія держави і права. Академічний курс : підручник ; ред. О.В. Зайчук, Н.М. Оніщенко –

К. : ЮрінкомІнтер, 2006. – 688 с.

17. Титова Н.І. Новий Земельний кодекс України: позитивні та негативні аспекти /

Н.І. Титова // Право України. – 2002. – № 4.

18. Фрицький О.Ф.Конституційне право України : підручник / О.Ф. Фрицький. – К. : Юрінком

Інтер. – 2003.

19. Шульга М.В. Актуальные правовые проблемы земельных отношений в современных

условиях / М.В. Шульга. – Х. : Консум, 1998. – С. 174–214.

20. Юридична енциклопедія ; за ред. Ю.С. Шемчушенка та ін. Т. 1. – К. : Українська

енциклопедія, 1998.

21. Великий тлумачний словник сучасної української мови ; кер. вид. проекту П.М. Мовчан,

В.В. Німчук, В.Й. Клічак. – К. : Видавництво «Дніпро», 2009.

22. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод., допов. та СD) ; уклад. і

голов. ред. В.Т. Бусел. – К. : Ірпінь : ВТФ «Перун», 2007.

23. Тихомирова Л.В. Юридическая енциклопедия / Л.В. Тихомирова, М.Ю. Тихомиров ;

под ред. М.Ю. Тихомирова. – М., 1999.

24. Великий енциклопедичний юридичний словник ; за ред. акад. НАН України

Ю.С. Шемшученка. – К. : Видавництво «Юридична думка», 2007.

25. Юридична енциклопедія ; за ред. Ю.С. Шемчушенка та ін. Т.2. – К. : Українська

енциклопедія, 1999.

26. Філософія права: проблеми та підходи : навч. посібн. ; за заг. ред. проф. П.М. Рабіно-

вича. – Л., 2005.

27. Янчук А.В. Відшкодування збитків як спосіб захисту прав та інтересів : автореф. дис. на

здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 / А.В. Янчук. – К., 2011. – 20 с.

28. Філюк П.Т. Юридичне забезпечення захисту земельних прав громадян : автореф. дис.

на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.06 / П.Т. Філюк. – Х., 2010.

 

 

< Попередня   Наступна >
 
Авторизація
Пошук