Головна

ПРАВОВІДНОСИНИ ПЕНСІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗА ВІКОМ: ПОНЯТТЯ ТА ОСОБЛИВОСТІ Н. Нискогуз


УДК 349.3:36

ПРАВОВІДНОСИНИ ПЕНСІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

ЗА ВІКОМ: ПОНЯТТЯ ТА ОСОБЛИВОСТІ

Н. Нискогуз

Львівський національний університет імені Івана Франка

вул. Університетська, 1, 79000 Львів, Україна

e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду

 

Метою пропонованої статті є аналіз правової природи правовідносин пенсійного

забезпечення за віком, їх дефінітивного визначення, з’ясування особливостей, а також

відмежування їх від пенсійних, соціально-забезпечувальних та інших подібних до них

правовідносин.

Ключові слова: пенсійне забезпечення, правовідносини пенсійного забезпечення за

віком.

Пенсійне забезпечення є складовою системи соціального захисту населення,

гарантією стабільного розвитку суспільства, позаяк охоплює одночасно інтереси

працездатного та непрацездатного населення.

Варто зазначити, що за останні двадцять років в Україні пенсійне законо-

давство оновлювалося, зазнавало змін і доповнень. Однак, незважаючи на велику

кількість нормативно-правових актів у сфері пенсійного забезпечення, у жодному з

них не закріплено дефініції цього термінологічного словосполучення.

Поряд з тим проблемам пенсійного забезпечення присвячено чимало наукових

досліджень, зокрема праці В.С. Андреєва, В.М. Андріїва, М.Д. Бойка, Н.Б. Болоті-

ної, В.Я. Бурака, В.С. Венедіктова, В.П. Галаганова, В.В. Жернакова, О.Д. Зайкіна,

М.Л.Захарова, С.М. Прилипка, С.М. Синчук, Б.І. Сташківа, Б.С. Стичинського,

Я.М. Фогеля, І.С. Ярошенка та ін. Крім того, зростає кількість дослідників окремих

>

видів правовідносин пенсійного забезпечення (Т.О. Дідковська, М.М. Клемпар-

ський, Т.В. Колеснік-Омельченко, І.В. Оклей, А.В. Скоробогатько, Г.В. Татаренко

тощо). Щоправда, враховуючи складність досліджуваної проблеми, вона

залишається і надалі актуальною.

У науковій літературі пенсійне забезпечення визначають як суспільні відносини

із обов’язкового, грошового, щомісячного, зазвичай, довічного забезпечення осіб у

випадках та на умовах, встановлених у законі, яке має здійснюватися державою від

імені та за рахунок суспільства з метою як захистужиття та здоров’я пенсіонерів, так

і надання їмможливостей для подальшого розвитку [12, c. 11].На наш погляд, визначення пенсійного забезпечення через суспільні відносини

має не лише теоретичне, а й важливе практичне значення, адже правовідносини

пенсійного забезпечення є головною формою реалізації права особи на пенсію.

Крім того, право на пенсію є реальним, коли воно належно гарантовано [8, c. 48].

А тому, враховуючи необхідність створення гарантій забезпечення права на

пенсію, пенсійне забезпечення як самостійний вид суспільних відносин стає

об’єктом правового регулювання.

Отож, пенсійне забезпечення реально функціонує у формі правовідносин.

Тому завданням цього дослідження є з’ясувати поняття та особливості, зокрема

правовідносин щодо забезпечення пенсіями за віком. Для того, щоб сформулювати власне визначення правовідносин пенсійного

забезпечення за віком, проаналізуємо ознаки, що їх характеризують.

Правовідносинам пенсійного забезпечення за віком притаманні всі ознаки

правових відносин:

– ці відносини є різновидом суспільних відносин. Це означає, що вони станов-

лять різнобічні зв’язки, які виникають між учасниками, суб’єктами цих

правовідносин в процесі реалізації права на пенсійне забезпечення за віком;

– вони виникають, змінюються або припиняються лише на основі правових норм,

які безпосередньо їх породжують і реалізуються через них. Міжцими явищами є

причинно-наслідковий зв’язок (немає норми – нема і правовідносин). Нормами,

які зумовлюють створення правовідносини пенсійного забезпечення за віком, є

Конституція України, Основи законодавства про загальнообов’язкове державне

соціальне страхування, Закони України «Про загальнообов’язкове державне

пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про збір на обов’язкове

державне пенсійне страхування», Закон «Про заходи щодо законодавчого

забезпечення реформування пенсійної системи» тощо;

– характерною особливістю розглянутих правовідносин є те, що, на відміну від

багатьох інших правових відносин, вони в ідеалі як відносини суспільні не

можуть існувати поза сферою правового регулювання. Адже не можуть

існувати відносини з нарахування й виплати пенсій, якщо попередньо не буде

проголошено право на пенсію. Отже, правовідносини пенсійного забезпечення

за віком у їх ідеальному вигляді завжди мають правову форму. І у

традиційному значенні суспільних відносин як таких відносин пенсійного

забезпечення за віком не буває [6, с. 134];

– ці правовідносини мають вольовий характер. По-перше, тому, що через

норми права в них відображається державна воля. По-друге, з огляду на те,

що навіть за наявності юридичної норми правовідносини пенсійного

забезпечення за віком не можуть автоматично виникнути, а потім

функціонувати без волі його учасників (щонайменше, одного з них).

Необхідний вольовий акт – юридичний фактичний склад (окремі юридичні

акти), сукупність яких дає особізмогу отримати відповідний вид соціального

забезпечення (зокрема, пенсію за віком).Окрім того, вище уже було зазначено про те, що правові відносини зазнають

регулятивного впливу відповідної галузі права. А звідси предметом галузі права є

суспільні відносини, які регулюються нормами певної галузі права.

Отже, досліджуючи правову природу правовідносин пенсійного забезпечення

за віком, потрібно також з’ясувати галузеву приналежність зазначених правовідносин.

З цього приводу думки вчених-правників розбіглися. Деякі науковці вважають, що

правовідносини пенсійного забезпечення належать до предмета правового

регулювання трудового права [9, c. 19], інші – до права соціального забезпечення,

розглядаючи пенсійне забезпечення як інститут [3, c. 67; 7, c. 98], субінститут

[1, c. 44], підгалузь [10, c. 6–7] зазначеної галузі права.

Ми розглядаємо правовідносини пенсійного забезпечення за віком як підвид

значно ширших відносин – пенсійних. Останні охоплюють відносини щодо

пенсійного забезпечення за рахунок соціального страхування і відносини щодо

пенсійного забезпечення з державного бюджету, яке застосовується до окремих

категорій осіб. Кожна з цих груп, своєю чергою, охоплюють відносини з пенсій-

ного забезпечення за віком, за інвалідністю та у зв’язку з втратою годувальника.

Таке різноманіття відносин пенсійного забезпечення позаяк становить однорідну групу пенсійних відносин, які регулюються нормами підгалузі пенсійного права.

Тому варто погодитися з позицією М.Д. Бойка, що «пенсійне право – це сукупність

правових норм, яка виокремилась у межах галузі права соціального забезпечення і

регулює якісно однорідні відносини в певній сфері соціального захисту населення – у

сфері пенсійного забезпечення» [2, c. 5].

Виокремлювати пенсійне право в окрему галузь права, на наш погляд, на

сьогодні було б помилково. Пенсійне право тісно пов’язано з самостійною галуззю –

правом соціального забезпечення, адже мають спільні правові інститути (інститут

страхових та державних пенсій, страхового стажу тощо), будь-які відносини у сфері

соціального забезпечення, в тому числі й відносини із забезпечення пенсіями,

ґрунтуються на єдиних правових принципах та методах правового регулювання.

Отже, виокремлення правовідносин пенсійного забезпечення в окрему галузь

звузило б предмет права соціального забезпечення. На підтвердження наведемо

думку П.Д. Пилипенка: «…характеризуючи правовідносини у сфері соціального

забезпечення та визначаючи їх як самостійний вид правових відносин, необхідно

брати до уваги увесь комплекс суспільних відносин, які становлять предмет права

соціального забезпечення».

Отже, вважаємо, що ефективності правового регулювання відносини з

пенсійного забезпечення за віком об’єктивно можуть досягти лише за умови

належності їх до сфери права соціального забезпечення. Галузева приналежність

зазначених правовідносин не менш виразно проявляється і в тому, що їх існування

зумовлено необхідністю створення достатніх можливостей для реалізації

громадянами свого конституційного права на соціальне забезпечення, зокрема, в

старості. Тобто ці відносини логічно доповнюють соціально-забезпечувальні

відносини [6, c. 24–25].Враховуючи те, що правовідносини пенсійного забезпечення за віком

належать до предмета права соціального забезпечення, для них характерні й

галузеві ознаки правовідносин: соціально-забезпечувальний характер, виникнення

зумовлено соціальними ризиками тощо.

Водночас правовідносинам пенсійного забезпечення за віком властиве

відносно відокремлене регулювання (Закони України «Про загальнообов’язкове

державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення» та інші закони про

пенсійне забезпечення окремих категорій осіб), а також юридична своєрідність.

Варто зазначити, що підходи до визначення характерних ознак розглядуваних

правовідносин різнилися залежно від особливостей функціонування пенсійної

системи у конкретний історичний період. Зокрема, у радянський період, коли

існувала державна патерналістично-егалітарна модель соціального забезпечення,

серед ознак правовідносин пенсійного забезпечення виділяли такі як: публічний

характер цих правовідносин, розподіл матеріальних благ і послуг з фондів

суспільного споживання, соціально-аліментарний або безеквівалентний характер

таких відносин [5, c. 81]. Однак зізміною суспільно-політичного устрою змінились

і підходи до розгляду зазначених правовідносин.

Проаналізувавши висловлені у науковій літературі погляди, ми можемо

виокремити такі ознаки правовідносин пенсійного забезпечення за віком:

1) майнова основа їх формування, що виражається у розподілі коштів

соціальних страхових фондів. Пенсійні виплати традиційно мають грошовий вираз.

Отож, правовідносини пенсійного забезпечення за віком є майновими правовідно-

синами з приводу надання матеріального забезпечення у вигляді грошових коштів

шляхом перерозподілу коштів соціальних страхових фондів; 2) характерною рисою цих правовідносин є так звана їх персоніфікація

(індивідуалізація) або фаміліризація, як зазначав дослідник цих правовідносин у

радянський період О.Д. Зайкін [4, c. 20]. Органи Пенсійного фонду ведуть облік

усіх застрахованих осіб і персоніфікований облік надходження страхових внесків,

створюють і забезпечують функціонування Державного реєстру загальнообов’яз-

кового державного соціального страхування. Тому на кожну застраховану особу

відкривається персональна облікова картка, до якої вносять особові дані, страховий

стаж, заробітну плату (дохід), сума сплачених страхових внесків, виплата пенсій за

рахунок коштів Пенсійного фонду;

3) держава забезпечує охорону цих правовідносин. Інтерес держави полягає в

тому, щоб ці соціальні зв’язки були врегульовані відповідно до законодавчо

визначених вимог та забезпечувалося повне надання пенсійних виплат, щоб так

реалізовувалося право громадян на пенсійне забезпечення у разі настання віку,

який дає право на отримання пенсії за віком. Тому держава, завдяки можливості

застосування заходів державного примусу, забезпечує дотримання та застосування

юридичних форм і процедур, які виникають з цього приводу;

4) підставою для виникнення цього виду правовідносин є юридичний

фактичний склад. Тобто правовідносини пенсійного забезпечення за віком

виникають на підставі низки юридичних фактів: досягнення віку і наявність

страхового (трудового) стажу, що дають право на отримання пенсії за віком;

волевиявлення особи (написання заяви) про призначення пенсії; рішення органу

Пенсійного фонду за місцем проживання особи.

У працях Б. І. Сташківа висловлено погляд про те, що специфіка правовідносин у

сфері пенсійного забезпечення якраз і полягає у тому, що вони завжди виникають

зі складних юридичних фактів, які мають особливу структуру, що охоплює вже

вищезазначені факти потрійного роду: 1) об’єктивні факти, які визнаються

об’єктивними підставами пенсійної аліментарності (необхідні пенсійний вік зі

страховий стаж); 2) волевиявлення суб’єкта пенсійної правоздатності, який виявив

бажання реалізувати своє право на пенсію за віком і право вимагати її

призначення; 3) рішення компетентного органу про призначення пенсії. Варто

погодитися з науковцем у тому, що ані складні юридичні факти, ані їх особлива

структура не є специфікою правовідносин. Специфіка юридичних фактів у

соціальному забезпеченні визначається предметом правового регулювання у цій

галузі, лише через призму якого можна визначити ознаки та особливості прояву

юридичних фактів [11, c. 116]; 5) можливість диспозитивного регулювання. Правовідносини пенсійного

забезпечення за віком, зазвичай, мають недоговірний характер, тобто обсяг прав

та обов’язків суб’єктів зазначених правовідносин майже завжди визначається

законом. Однак ті особи, котрі не увійшли до кола застрахованих в

обов’язковому порядку, мають змогу страхуватися добровільно в системі

державного соціального страхування. Для цього між особою і територіальним

органом Пенсійного фонду України укладається договір про добровільну участь,

в якому визначаються умови участі у відповідному виді загальнообов’язкового

державного соціального страхування (щодо розміру та порядку сплати страхових

внесків, прав та обов’язків сторін, відповідальності за невиконання чи неналежне

виконання договору тощо);

6) за терміном дії правовідносини пенсійного забезпечення за віком є

постійними (регулярними) та тривалими (довічними), що зумовлено тривалістю дії

наслідків такого соціального ризику, як досягнення пенсійного віку. Тому,наприклад, пенсії за віком із солідарної системи призначаються довічно, а їх

виплата здійснюється щомісяця;

7) за кількісним складом розглядувані правовідносини є простими, оскільки

права і обов’язки учасників розподілені між двома сторонами у взаємо-

протилежних напрямах (особа, яка досягла пенсійного віку, має право на пенсію за

віком, а уповноважений державою орган – відділи Пенсійного фонду – обов’язки)

[6, c. 128].

Крім того, правовідносини пенсійного забезпечення за віком є:

– односторонньо активними за характером дії зобов’язаної особи. Остання

повинна виконати конкретно-необхідний обов’язок (призначити пенсію,

сплатити страховий внесок тощо), обсяг і порядок виконання якого завжди

передбаченізаконом або договором [6, c. 128];

– двосторонніми (кожна зі сторін має як права, так і обов’язки) за розподілом

прав і обов’язків міжсуб’єктами правовідносин;

– за визначеністю кількості учасників є конкретними, тобто кількість

уповноважених або зобов’язаних суб’єктів є, зазвичай, визначеною;

– за характером здійснюваних функцій правовідносини пенсійного забезпечення

за віком є регулятивними, оскільки переважно виникають внаслідок

правомірної поведінки фізичних осіб і органів Пенсійного фонду в разі

реалізації належних їм прав та обов’язків у сфері пенсійного забезпечення.

Отже, проаналізувавши поняття та ознаки правовідносин, сформульовані

вченими, пропонуємо таке визначення правовідносин пенсійного забезпечення за

віком: це врегульовані нормами права соціального забезпечення постійні та тривалі

вольові соціальнізв’язки, що виникають між їх учасниками під час реалізації ними

своїх прав та обов’язків у сфері пенсійного забезпечення за віком, що полягають у

персоніфікованому наданні матеріального забезпечення у вигляді грошових коштів

шляхом перерозподілу коштів Пенсійного фонду чиДержавного бюджету.

Список використаної літератури

1. Андреев В.С. Право социального обеспечения в СССР : учебник / В.С. Андреев. – изд.

второе доп. и перераб. – М. : Юридическая литература, 1987. – 352 с.

2. Бойко М.Д. Право пенсійного забезпечення в Україні: курс лекцій : навч. посібн. /

М.Д. Бойко. – К. : Олан, 2005. – 368 с.

3. Галаганов В.П. Право социального обеспечения : учебник для студ. серд. проф. учеб.

заведений / В.П. Галаганов. – изд. 4-е испр. – М. : издательский центр «Академия»,

2009. – 416 с.

4. Зайкин А.Д. Правоотношения по пенсионному обеспечению / А.Д. Зайкин. – М. : Изд-во

Моск. ун-та, 1974. – 192 с.

5. Орловський О.Я. Поняття та особливості пенсійних правовідносин / О.Я. Орловський //

Наук. вісн. Чернів. ун-ту. – 2010. – Вип. 538. – С. 79–84.

6. Право соціального забезпечення : навч. посібн. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл. /

П.Д. Пилипенко, В.Я. Бурак, С.М. Синчук та ін. ; за ред. П.Д. Пилипенка. – К. :

Видавничий Дім «ІнЮре», 2006. – 496 с.

7. Право соціального забезпечення в Україні : підручник / [Л.І. Лазор, М.І. Іншин,

С.М. Прилипко та ін.] ; за заг. ред. С.М. Прилипка, О.М. Ярошенка. – Харків :

Видавництво «ФІНН», 2009. – 434 с.

8. Прилипко С. Право на пенсійне забезпечення та його реалізація в умовах ринкової

економіки / С.М. Прилипко // Право України. – 2003. – № 2. – С. 45–48.

9. Прокопенко В.І. Трудове право України : підручник / В.І. Прокопенко. – Х. : Консум,

1998. – 480 с.

10. Советское пенсионное право : учебн. пособ. / М.Л. Захаров, Н.Г. Лобанов, В.М. Писков

и др. ; за ред. М.Л. Захарова. − М. : Юрид. лит., 1974. – 432 с.

11. Сташків Б. Загальна характеристика юридичних фактів у пенсійному забезпеченні /

Б. Сташків // Право України. – 1998. – № 1. – С. 116.

12. Ширант А.А. Поняття пенсійного забезпечення за правом соціального забезпечення /

А.А. Ширант // Актуальні проблеми права: теорія і практика : збірн. наук. праць. – № 19.

< Попередня   Наступна >
 
Авторизація
Пошук