Головна

О.С. Мазур ЦИВІЛЬНЕ ПРАВО УКРАЇНИ 2005


Тема 4. Позика, кредит, банківський вклад

Анотація

Поняття договору позики. Його предмет та форма. Обов'язки сторін. Оспорювання договору позики. Правове регулювання кредитних відносин. Принципи кредитування. Види та форми кредиту. Відповідальність сторін за порушення договору позики.

Література

1. Цивільний кодекс України: Офіційне видання. — К.: Атіка,2003. — 416 с

2. БІрюков І А., Заїка Ю.О., Підопригора О.О. Цивільне правоУкраїни: Курс лекцій. — К.: НАВСУ, 2001.

3. Дзера О.В., Кузнецова Н.С. Цивільне право України. —Книга друга. — К., 2004.

 

4. Цивільне право України: Підручник // Є.О. Харитонов,Н.О. Саніахметова. — К.: Істина, 2003. — 776 с

5. Майданик Р.А. Позика  // Цивільне право України:Підручник. — К.: Юрінком Інтер, 1999. — Кн. 2. — С 421.

244

Матеріал для вивчення

Поняття позики і позикових відносин у сучасному цивільному праві. Надання грошей та інших „родових" речей у борг, які називаються кредитними або позиковими, є необхідним атрибутом переважної більшості відносин оплатного характеру-

Правовідносини, які виникли внаслідок договору позики між двома сторонами, породжують боргове зобов'язання. При цьому борг виникає не лише на підставі договору позики, а й за іншими підставами здійснення позикових відносин. Наприклад, боргові зобов'язання наявні в купівлі-продажі товарів у кредит, купівлі нерухомості з відстроченням

платежу тощо.

Позика-договір посідає самостійне місце серед інших цивільно-правових інститутів, що зумовлено призначенням, правовою природою та ознаками, притаманними цій правовій категорії.

За своїм характером позика становить типове кредитне зобов'язання для всіх форм кредитування, що зумовило правову природу, обов'язкові ознаки, місце та призначення позики в системі цивільно-правових інститутів. У найзагальнішому вигляді позика полягає в наданні в борг грошей або інших, споживних та замінних речей.

>

Відповідно до ст. 1046ЦКУкраїни, „за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність іншій стороні (позичальникові) гроші або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та якості".

Позикові відносини не є похідними (акцесорними) від інших зобов'язань і Існують юридично самостійно.

З економічної точки зору об'єктом відносин позики виступає зворотний рух вартості між кредитором і позичальником на умовах оплати, що являє собою фактичну торгівлю грошима. Зміст взаємовідносин, які виникають у процесі зворотного руху вартості полягає в тому, що в угоді позики здійснюються три практично самостійні потоки грошових платежів: надання коштів, повернення наданої вартості, оплата за користування коштами. При цьому зобов'язання обох сторін мають грошову форму; виконання сторонами своїх фінансових зобов'язань пов'язано зі значним розривом у часі; при виконанні зобов'язань з платежів відсутній зустрічний рух товару або послуги, яким міг би бути обумовлений грошовий потік.

З існуючої автономності позикових зобов'язань випливають особливості їх правового регулювання, якими обумовлено правило

245

про те, що норми про позику в Цивільному кодексі є нормами спе альними стосовно загальних положень про зобов'язання, вони пу гають пріоритетному застосуванню. Проте в частині, що не супере» положенням глави 71 ЦК України, до позикових відносин необхц застосовувати і загальні положення про виконання зобов'язань.

Специфіка позикових відносин зумовила їх функціонування межах цивільно-правового зобов'язання. У сфері публічно-правої відносин позикові зобов'язання, як правило, не виникають. Позиі зобов'язання виникають за цивільно-правовими угодами та іншіц підставами (наприклад, при видачі векселя, емісії боргових ЦІЇ паперів), але не при сплаті податків та інших обов'язкових плате) у бюджет та позабюджетні фонди.

Приватноправовий характер позикових відносин зумовлений що обов'язковою ознакою правовідносин публічно-правового характе участь в ньому в якості сторони державного утворення в особі компете державних органів. Проте в рамках відносин „позичальник — банк" де не бере участі, а якщо бере, то на засадах рівності і диспозитивне особі Міністерства фінансів України при здійсненні внутрішніх чи зовнії позик, емісії інших боргових зобов'язань (векселів тощо). Зазначу відносини будуються як цивільні правовідносини за договором позики за іншими правовими формами кредитних відносин, які виступаї підставами виникнення позикових зобов'язань.

Відносини позики оформляються договором позики. З переда грошей у позику позикодавець втрачає право власності на грошові зі які виступають об'єктом договору позики, одночасно отримуючи взаі основане на договірному зобов'язанні право грошової вимоги на звої оплату отриманих у борг грошей зобов'язаною особою — позичальник Тому позикодавець розпоряджається належним йому правом вимої правилами обігу зобов'язальних прав, а не права власності.

На відміну від позики, вексельні відносини виділяються подвію природою і призначенням, внаслідок чого уповноважена особа НІ ляється як правом вимоги на виплату певної суми грошей зобов'язаі за векселем особою (так звані права з векселя), так І правами власні векселя (так звані права на вексель), що дає можливість викорися вувати його у вигляді самостійного засобу платежу за правил; права власності.

У зв'язку з цим уповноважена за векселем особа не обов'язке повинна в обмін за вексель надати векселезобов'язаній особі гроші борг, що неприпустимо для позики.

246

Таким чином, визнання векселя об'єктом права власності і автономність вексельних відносин від цивільного права зумовлює позадоговірну підставу виникненння вексельного зобов'язання незалежно від виникнення зустрічного грошового зобов'язання, що перетворює відносини грошового боргу за векселем на самостійний вид грошових зобов'язань, які істотно відрізняються від позики, і пояснює неможливість визнання вексельних відносин різновидом позики.

Позикові відносини виникають за взаємною згодою учасників, здійснюються на диспозитивних, горизонтально рівноправних за характером засадах, не властивих публічно-правовим відносинам.

Об'єктом позики виступають гроші, а тому за правовим характером відносини позики є самостійними грошовими зобов'язаннями, в яких гроші виступають самостійним об'єктом договору позики. Головна функція грошей — служити засобом платежу. Для цивільного обігу є характерною оцінка грошей за кількістю виражених у них одиниць, тобто за номіналом. Законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є гривня.

Суть позикових правовідносин зумовлена характером обов'язку боржника в грошовому зобов'язанні, що існує між кредитором і боржником.

Таким чином, під грошовим зобов'язанням розуміється обов'язок боржника сплатити кредитору гроші. Грошовим може бути як зобов'язання в цілому (наприклад, у договорі позики), так і обов'язок однієї із сторін у зобов'язанні (оплата товарів, робіт чи послуг). Гроші в цьому разі використовуються як засіб платежу (засіб погашення грошового боргу). Наприклад, боржник зобов'язаний оплатити товар, поставлений кредитором, або послугу, надану кредитором, або результат виконаних робіт, переданий кредитором, або погасити заборгованість з орендної плати, або повернути кредиторові суму наданої позики чи кредиту. Всі наведені випадки є прикладами Існування грошового зобов'язання.

Негрошовим визнається зобов'язання боржника перед кредитором, яке полягає не у сплаті грошей, а в передачі товару, наданні послуги, виконанні роботи, поверненні майна з незаконного володіння, поверненні майна, отриманого за недійсною угодою. Поряд з розумінням грошового зобов'язання в цілому та у вигляді сплати за інше майно, необхідно виділяти первинні і вторинні грошові зобов'язання.

Так, якщо строк виконання обов'язку передати товар, виконати роботу, надати послугу настав, але боржник відповідних дій не вчинив,

247

кредитор має право вимагати відшкодування заподіяних йому збиткщ а якщо порушення договору боржником може бути кваліфіковано суттєве — також розірвання договору. Більшість зобов'язань моз трансформовуватися в грошові шляхом присудження при їх порушеї грошової компенсації, які за цією ознакою можуть бути кваліфікові як „вторинні" грошові зобов'язання.

Правова природа позики і позикових правовідносин зумовлеї особливостями грошей як предмета позикових відносин.

Кредитор за грошовим зобов'язанням в усякому разі, без надат будь-яких доказів зі свого боку, може вимагати сплати проценті)) (ст. 536 ЦК) при простроченні виконання грошового зобов'язання, той час як кредитор за негрошовими зобов'язаннями повинен ДОВОДЕ наявність і розмір збитків. Грошам властиві ознаки родових І подільні речей. Родовий характер грошей полягає в тому, що розмір грошова суми визначається не кількістю грошових знаків, а числом вказані у знаках грошових одиниць. Тому борг може бути погашений бу; якими купюрами, оскільки гроші є речами, які визначаються родові ознаками. Гроші можуть бути індивідуалізовані шляхом запису номеї окремих грошових знаків.

Таким чином, позикові відносини є зобов'язаннями, у яких грс виступають засобом передачі і накопичення заборгованості і не вис тупають платежем її погашення між учасниками правовідносин.

Позикові відносини — різновид цивільно-правових грошові зобов'язань, які виникають на підставі спеціального договору ПОЗИЇ або оформляються Іншими правовими формами кредитних відносні що виступають підставами- виникнення позикових зобов'язань.

Враховуючи відсутність прямих нормативних обмежень суб'єктним складом позики, невизначеність у законі правового статусу безготівкових коштів, укладення договорів позики між юридичного фізичною особами не суперечить чинному законодавству.

Крім грошей, об'єктом позики можуть бути й інші речі, визначеі родовими ознаками, тобто не індивідуально визначені, а одночасі споживні, замінні і визначені родовими ознаками.

Споживними визнаються речі, які внаслідок одноразового їх викс ристання знищуються або перестають існувати у первісному ВИГЛЇ В свою чергу неспоживними визнаються речі, призначені для неодн< разового використання, які зберігають при цьому свій вигляд протягав тривалого часу. До споживних належать гроші, оскільки використовувати їх можна лише витрачаючи. Ознака споживності і родової

248

характеру предмета позики є підставою відмежування позики від договорів майнового найму, оренди, прокату. Предметом останніх можуть бути тільки неспоживні речі. Речі, вилучені з цивільного обороту, також не можуть бути об'єктом позики.

В позику можуть бути передані речі, які одночасно є споживними і визначеними родовими ознаками. Враховуючи наведене, можна констатувати, що вексель чи інший ціннний папір предметом договору позики бути не може.

Разом з тим відповідно до угоди сторін предметом позики може бути вексель, який посвідчує нічим не обумовлене зобов'язання векселедавця виплатити по настанні передбаченого векселем терміну отримані в борг грошові суми. Такі правовідносини регулюватимуться вексельним законодавством. Договір позики, в якому предметом буде вексель, має вважатися недійсним, таким, що не відповідає вимогам закону або інших правових актів.

Позикові правовідносини характеризуються особистою довірою credo) уповноваженої особи до боржника, яка полягає в передачі цінностей за відсутності негайного зустрічного надання. Особисто-довірчий характер відносин позики полягає також у тому, що позичальник вступає у відносини безпосередньо з позикодавцем. Тому позичальник не може передати своє право вимоги до позикодавця про надання позики третім особам на підставі договору цесії або в заставу. Проте зміна осіб у зобов'язанні можлива і в позикових відносинах, зокрема у вигляді уступки вимог одного позикодавця іншій особі.

Таким чином, позиковими є правовідносини, що полягають у виникненні грошового боргового зобов'язання боржника перед кредитором.

Позикові правовідносини необхідно розглядати в широкому І вузькому розумінні. В широкому розумінні позикові правовідносини розглядаються як позика-борг, що виникає при будь-якому борговому зобов'язанні, в якому одна особа має заборгованість перед іншою. У вузькому розумінні під позикововими правовідносинами мається на увазі позика-зобов'язання, що виникає на підставі приватноправових угод, внаслідок яких одна сторона передає у власність іншій стороні гроші або речі, визначені родовими ознаками, під зустрічне зобов'язання повернути їх у майбутньому такої самої кількості і того ж роду.

Позика є зобов'язанням, в якому гроші виступають засобом передачі та накопичення заборгованості І не виступають платежем на її погашення між учасниками правовідносин.

249

Підставами виникнення позикових правовідносин є цивільно-пр; угоди, видача векселя, емісія боргових цінних паперів. Правила пі позику не поширюються на стягнення заборгованості при сплаті подаї та інших обов'язкових платежів у бюджет та позабюджетні фонди.

Боргові вексельні зобов'язання, емісія облігацій і державні комунальних позик є позиковими лише в певному відношенні, на яі поширюються загальні правила позики з урахуванням особливосте таких кредитних відносин.

Позика і кредит — споріднені і часто тотожні поняття, яі відображають сутність певної категорії правовідносин. Необхідно зазі чити, що немає чітких законодавчих критеріїв для розмежування ш зики і кредиту. Відрізняючись від грошового кредиту як договір, яі не зобов'язує позикодавця, договір позики вважається укладеним момент передачі грошей або речей. Класичний грошовий кредит, яі оформляється договорами позики і кредиту, являє собою переда» грошей або інших замінних речей у власність боржнику із зобов1) занням повернути еквівалентну кількість грошей або речей.

На відміну від банківського кредиту, позика не передбачг стягнення процентів чи інших форм приросту наданих у борг гроше або речей. Нееквівалентне, з процентами, повернення предмета позиі допускається лише у випадках, прямо передбачених законом.

Позика надається, як правило, без чітко визначеного цільове призначення, що неприпустиме для кредитних договорів. Разом з ТІ припустимим є надання „цільової позики". В договорі позики мої вказуватися конкретна мета, для якої надається позика (наприкл для придбання конкретної речі або для оплати навчання у вищої навчальному закладі), недодержання якої вважається порушенні позичальником прийнятих на себе зобов'язань, що може мати своя! наслідком вимогу позикодавця достроково повернути позику розірвати договір.

Надання у позику речей, визначених родовими ознаками, істот відрізняється від комерційного кредиту. Комерційний кредит — просто відстрочення виконання будь-якого зобов'язання за основні договором (купівлі-продажу, підряду тощо). На відміну від грошової кредиту чи позики, комерційний кредит похідний від головної зобов'язання І, по суті, є однією з умов його виконання.

Особливість позикових відносин полягає в тому, що вони виступаї однією з форм кредитування і одночасно виконують функцію загальні положень кредитних правовідносин. Фактично загальні положення щ

250

кредитні зобов'язання існують у вигляді правил про позику, які застосовуються до інших кредитних зобов'язань, якщо інше не встановлено правилами про кредитний договір, товарний і комерційний кредит. Це означає, що кредитні зобов'язання необхідно розглядати як спеціальні порівняно із загальними позиковими зобов'язаннями. Отже, договір позики застосовується і до інших кредитних зобов'язань, якщо інше не встановлено правилами про кредитний договір, товарний і комерційний кредит або не суперечить самій суті цих зобов'язань. Позика є найбільш типовим, універсальним кредитним зобов'язанням, яке зумовлює основні ознаки та інші форми кредитування.

Тенденції розвитку позики і банківського кредиту зумовлені взаємодією їх спільних і відмінних ознак.

Кредитом закон визначає „позиковий капітал банку у грошовій формі, який передається до тимчасового користування на умовах забезпечення, повернення, терміновості, платності та цільового характеру використання", або ж „гроші, що надаються у користування юридичним або фізичним особам на певний строк і під відсотки".

До обов'язкових для банківського кредиту ознак, яких немає у позиці, відносять забезпеченість, платність, цільовий характер. Разом з тим, наведені ознаки можуть бути наявні і в позиці, що змушує проводити подальший пошук відмінностей цих суміжних правових категорій. На відміну від універсального суб'єктного складу позики, кредиторами за кредитним договором можуть виступати лише банки та інші кредитні організації.

Об'єктом позики можуть бути як гроші, так і замінні речі. Кредитний договір може встановлювати лише виключно грошове зобов'язання. До договорів, які містять обов'язок надати у кредит речі інші, ніж гроші, застосовуються спеціальні правила про товарний кредит, яким притаманні свої особливості, у тому числі спеціальна сфера (галузь) застосування.

До відносин за кредитним договором застосовуються правила про позику, якщо інше не передбачено правилами про кредитний договір або не випливає із його суті. До обов'язків позичальника за кредитним договором підлягають застосуванню такі правила ЦК про позику: про проценти за договором позики; про обов'язки позичальника повернути суму позики; про наслідки порушення позичальником договору позики; про наслідки втрати забезпечення повернення суми позики.

Поняття договору позики. Договір позики є найпоширенішою підставою виникнення позикових правовідносин, що зумовлює

251

необхідність виявлення поняття та ознак цієї угоди. Договір позики системі цивільно-правових інститутів посідає самостійне місце.

Позику можна розглядати як договір і як правовідносини, првіцьому кожна з правових категорій має самостійне значення і перебуваєСу взаємозв'язку одна з одною. Позика-договір виступає підставою!виникнення суб'єктивних прав та обов'язків її учасників та і

елементів позикових правовідносин, яким властиві основні ознаки цивільних правовідносин. Позикові правовідносини, як і будь-які вільно-правові відносини, — це суспільні відносини, учасники ЯКИЗЕ'І пов'язані правами та обов'язками, основаними на цивільно-правовищ нормах.

Позика-договір, як і будь-який інший договір — це прийнятий взаємною згодою осіб правочин про встановлення, зміну або прі пинення цивільних прав та обов'язків.

Позика-договір належить до особливої групи договорів, яі спрямовані на перехід речі від однієї особи до іншої, оскільки П цьому такий перехід здійснюється в результаті виконання одниі контрагентом — боржником — наявного у нього обов'язку. З наведеї групи договорів випливає обов'язок кожної із сторін передати майї контрагенту у власність і кореспондуюче їх право — вимагати надані еквівалента переданого майна.

За своїми правовими ознаками договір позики є укладеною міз позикодавцем (кредитором) і позикоотримувачем (боржником) одне сторонньою, реальною, оплатною або безоплатною угодою.

На відміну від оренди або лізингу, предметом позики можуї бути гроші і не може бути майно, що має певні індивідуальні особлі вості (автотранспорт, споруди, обладнання тощо), позичальник мо> відчужувати позичене майно іншим особам, витрачати на власні пот би без згоди і відома позикодавця.

На відміну від зберігання, позичальник має право використовуваї предмет позики на власний розсуд, у тому числі і в господарської обороті або на виробничі потреби.

Позика відрізняється і від договору довірчого управління майном оскільки позичальник отримує майно, кошти у свою власність І бере на себе зобов'язання зберігати й управляти цим майном в Інте( сах позикодавця.

За аналогічними підставами договір, за яким кредиторові вручаєть, ся певна сума на забезпечення платежу, не є договором позики.

Форма договору позики. Згідно зі ст. 1047 ЦК України, договір

252

позики має бути укладений у письмовій формі, якщо його сума не менш ніж у десять раз перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного доходу, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, — незалежно від суми.

На підтверджений я договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

До таких документів можна віднести також підписаний сторонами один документ або обмін листами, телеграмами тощо, підписаними стороною, яка їх посилає (ч. 2 ст. 1047 ЦК України).

Важливе місце в належному здійсненні договору позики посідає забезпечення виконання зобов'язання позичальника.

Позикові відносини передбачають певну впевненість кредитора в тому, що боржник виконає всі зобов'язання, пов'язані з укладеною угодою. Звідси випливає поняття „забезпечення виконання зобов'язання за договором позики".

У зв'язку з цим позикодавець, щоб забезпечити себе від невиконання зобов'язання, може вимагати забезпечення виконання такого зобов'язання. Позикодавець має право вимагати забезпечення договору позики неустойкою (штрафом, пенею), заставою чи поручительством. Позикодавець не має обов'язків у договорі позики, отже, він не повинен нічого забезпечувати.

Договір позики не забезпечується завдатком, оскільки укладення договору позики підтверджується передачею предмета договору, а не видачею завдатку.

ЦК України прямо передбачені наслідки невиконання позичальником обов'язків щодо забезпечення виконання позикового зобов'язання.

Згідно зі ст. 1051 ЦК України, у разі невиконання позичальником обов'язків, установлених договором позики щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК, якщо інше не встановлено договором.

Припинення позикового зобов'язання відбувається за загальними правилами припинення цивільного зобов'язання. Позика є гро-

253

и

 

 

шовим зобов'язанням і припиняється виконанням, тобто сплатош зобов'язаною особою суми заборгованості за договором позики.

Контрольні питання

1. Що являє собою договір позики?

2. Які істотні умови договору позики?

3. Який зміст договору позики?

4. Який порядок надання позик банками?

5. Що являє собою кредитний договір?

6. Які істотні умови кредитного договору?

7. Розкрийте зміст кредитного договору.

8. Як здійснюється забезпечення виконання зобов'язань позичаліника?

< Попередня   Наступна >
 
Авторизація
Пошук