Головна

О.С. Мазур ЦИВІЛЬНЕ ПРАВО УКРАЇНИ 2005


Тема 2. Забезпечення виконання зобов'язань

Анотація

Поняття, види та значення забезпечення виконання зобов'язань. Неустойка та її види. Штрафна, альтернативна, залікова та виключна неустойки. Застава та її види. Особливості іпотеки. Заклад. Права та обов'язки заставодавця та за-ставодержателя. Порука. Відповідальність поручителя. Права поручителя, який виконав зобов'язання. Припинення поруки. Гарантія. Відмінність від поруки. Завдаток. Відмінність від авансу. Притримання як засіб забезпечення виконання зобов'язань. Поняття та підстави припинення зобов'язань.

Основна література

Х.Бірюков І.А., Заїка Ю.О., Підопригора О.О. Цивільне право України: Курс лекцій. — К.: НАВСУ, 2001.

2. Дзера О.В., Кузнецова Н.С. Цивільне право України. —Книга перша. — К., 2004.

3. Цивільний кодекс України: Офіційне видання. — К.: Атіка,2003. — 416 с

4. Закон України "Про заставу" від 02.10.1992 р. № 2654-ХИ.

5. Цивільне право України: Підручник // Є.О. Харитонов,Н.О. Саніахметова. — К.: Істина, 2003. — 776 с

Додаткова література

1. Гонгало Б.М. Общие положения об обеспечении обязательств и способах обеспечения обязательств. Цивилистические записки: Межвузовский сборник научных трудов. — М.: Статут, 2001. —С. 68.

2. Харитонов Е.О.. Саниахметова ИЛ. Гражданское право: Учеб. пособие. — С. 349-350.

Матеріал для вивчення

Забезпечення виконання зобов'язань може здійснюватися такиї способами:

— правилом про зустрічне виконання зобов'язань;

— положенням про субсидіарну відповідальність учасникіповного товариства, а також повних товаришів у командитному тіваристві за зобов'язаннями товариства при недостатності його майні

— обов'язком власника відповідати за зобов'язаннями належноїйому підприємства або установи;

 

— правом кредитора, який виконав угоду, у разі ухилення іншоїсторони від ЇЇ нотаріального посвідчення вимагати через суд визнанняїї дійсн

ою;

— правом кредитора вимагати реєстрації угоди у разі ухиленняіншої сторони від її реєстрації;

— положенням про відповідальність, яку поряд з боржником несутьтреті особи, на яких покладено виконання зобов'язання та деякі інші.

Залежно від часу і способу встановлення (виникнення) способи забезпечення виконання зобов'язань поділяють на:

— спеціальні (виникають у момент виникнення зобов'язання);

— універсальні (відшкодування боржником збитків, що їх зазнавкредитор у результаті невиконання зобов'язання).

Класифікувати забезпечувальні зобов'язання можна за іншими критеріями, зокрема за механізмами їх реалізації. За цим критерієм розрізняють:

— забезпечення виконання зобов'язань шляхом зверненнястягнення на майно боржника (застава);

— забезпечення виконання зобов'язань шляхом зверненнягрошових стягнень (неустойка, завдаток);

— забезпечення виконання зобов'язань шляхом притриманнямайна боржника;

— забезпечення виконання зобов'язань шляхом притягнення довідповідальності третіх осіб (порука, гарантія).

Відповідно до п. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, завдатком, притриманням.

Залежно від джерела встановлення неустойка поділяється на:

1) законну, тобто встановлену в нормативному порядку — в законіабо іншому правовому акті;

2) договірну, яка встановлюється безпосередньо в нормах договору(правочину), укладеного між сторонами.'

За видами неустойки поділяються на чотири види:

1) залікова;

2) штрафна;

3) виключна;

4) альтернативна.

Заліковою називається неустойка, що передбачає можливість стягнення як неустойки, так і збитків, але в тій частині, яка не покрита сУмою неустойки.

 

142

143

Штрафною, або кумулятивною, визнається неустойка, яка пц лягає сплаті понад розмір збитків, які заподіяні невиконанням неналежним виконанням зобов'язання.

Виключна неустойка обмежує відповідальність за невиконанні або неналежне виконання зобов'язань тільки сплатою неустойки взагалі виключає можливість стягнення збитків.

Альтернативна неустойка передбачає можливість стягнення абї неустойки, або збитків; але в цьому випадку кредитор повинен зробиі вибір ще до того, як буде допущено порушення зобов'язання встановлено розмір збитків. Отже, кредитор відповідно має визначити з тим, чи буде стягуватися неустойка, чи будуть стягуватися збиті ще до того, як боржником було допущено порушення виконанні зобов'язання. Статті 549-552 ЦК України дають вичерпне визначенні поняттю, змісту та застосуванню неустойки:

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майне які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зо( в'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від сумі невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Штраф я\ різновид неустойки в чинному законодавстві закріплюється у кілько варіантах, а саме:

а) штраф у конкретній грошовій сумі;

б) штраф у відсотковому відношенні до суми всього зобов'язанніабо до не виконаної його частини;

в) штраф у розмірі вартості предмета зобов'язання;

г) штраф у кратному розмірі предмета зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми н< своєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день пр( строчення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитої збитків,  завданих невиконанням або неналежним виконанні зобов'язання. Проценти на неустойку не нараховуються. Кредитор має права на неустойку в разі, якщо боржник не відповідає порушення зобов'язання (ст. 6J7 ЦК України).

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухо» майно. Якщо предметом неустойки є  грошова сума, її розмі установлюється договором або актом цивільного законодавства. Розі неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у догової Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойкі

встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі, і не позбавляє кредитора права на відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

За договором поруки, положення про який містяться у статтях 553-559 ЦК України, поручитель, яким може виступати одна особа або кілька осіб, поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку, І відповідає за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручитель має право на оплату послуг, наданих ним боржникові.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено відповідним договором.

У разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову — подати клопотання про залучення боржника до участі у справі. Якщо поручитель не повідомить боржника про вимогу кредитора і сам виконає зобов'язання, боржник має право висунути проти вимоги поручителя всі заперечення, які він мав проти вимоги кредитора.

Поручитель має право висунути проти вимоги кредитора заперечення, які міг би висунути сам боржник, за умови, що ці заперечення не пов'язані з особою боржника або якщо боржник відмовився від них або визнав свій борг.

Після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника. До поручителя, який виконав таке зобов'язання, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, Що забезпечували його виконання. До кожного з кількох поручителів, які виконали зобов'язання, забезпечене порукою, переходять права •кредитора у  розмірі частини обов'язку, що виконана ним.

 

144

145

Боржник, який виконав відповідне зобов'язання, повинен негаї повідомити про це поручителя, який потім має право стягнути з кредит безпідставно одержане або пред'явити зворотну вимогу до боржника, і

Порука припиняється:

— з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а такожразі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільїеться обсяг його відповідальності;

— якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитвідмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржниксабо поручителем;

— у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручительпоручився за нового боржника;

— після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняєм

якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виї нання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручите Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлені моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредиті не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від ДІ укладення договору поруки.

Регулювання зобов'язальних відносин за гарантією здійснюєті статтями 560-569 ЦК України.

За гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організаі (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання бо ником (принципалом) свого обов'язку і відповідає за порушеї зобов'язання. Гарант має право на оплату послуг, наданих ним борї

НИКОВІ.

Гарантія діє протягом строку, на який вона видана, є чинною від, її видачі І не може бути відкликана, якщо в ній не встановлено інше.

Зобов'язання гаранта перед кредитором не залежить від основне зобов'язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, КОЛІ гарантії міститься посилання на основне зобов'язання. У разі порушеї боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаі сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.

Вимога кредитора до гаранта, яку він не може передавати іні особі, якщо Інше не встановлено гарантією про сплату такої грошої суми, пред'являється у письмовій формі у межах строку, встановлене у гарантії, на який її видано. До вимоги додаються документи, вкаг в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредит

повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією.

Обов'язок гаранта перед кредитором обмежується сплатою суми, на яку видано гарантію. У разі порушення гарантом свого обов'язку Його відповідальність перед кредитором не обмежується сумою, на яку видано гарантію, якщо інше не встановлено у гарантії.

Зобов'язання гаранта перед кредитором припиняється у разі:

— сплати кредиторові суми, на яку видано гарантію;

— закінчення строку дії гарантії;

— відмови кредитора від своїх прав за гарантією шляхом повернення її гарантові або шляхом подання гаранту письмової заяви прозвільнення його від обов'язків за гарантією.

Гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, і не має такого права, якщо сума, сплачена гарантом кредиторові, не відповідає умовам гарантії, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.

Відповідно до п. 1 ст. 570 ЦК України, завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом (п. 2 ст. 570 ЦК України). Якщо порушення зобов'язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора, якщо з вини кредитора,— він повертається боржнику разом з додатково сплаченою сумою у розмірі завдатку або його вартості, якщо інше не встановлено договором (пункти 1-2 ст. 571 ЦК України).

У разі припинення зобов'язання до початку -його виконання або внаслідок неможливості ного виконання завдаток підлягає поверненню (п. З ст. 571 ЦК України).

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі Невиконання боржником заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна Переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не Становлено законом (право застави) (ст. 572 ЦК України).

Відповідно до статей 573-574 ЦК України заставою, яка беспосередньо виникає на підставі договору, закону або рішення суду, м°Ж   бути забезпечена вимога, яка може виникнути в майбутньому.

 

146

147

Предметом застави може бути: а

— будь-яке майно (річ, цінні папери, майнові права), що моябути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнені

— майно, яке заставодавець набуде після виникнення застг(майбутній урожай, приплід худоби тощо).

Предметом застави не можуть бути:

— національні, культурні та історичні цінності, які є об'єкта!права державної власності і занесені або підлягають занесенню Державного реєстру національної культурної спадщини;

— вимоги, які мають особистий характер, а також інші вим<застава яких заборонена законом (ст. 576 ЦК України).

Майно, що є у спільній власності, може бути передане у застгІ лише за згодою усіх співвласників (ст. 578 ЦК України).

Окремим видом застави є іпотека — застава нерухомого майї що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (і ст. 575 ЦК України).

Закладом є застава рухомого майна, що передається у володії заставодержателя або за його наказом — у володіння третій ос< (Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюю! законом) (пункти 2-3 ст. 575 ЦК України).

Згідно зі ст. 577 ЦК України, договір застави підлягає НОТІ альному посвідченню. Застава нерухомого майна підлягає державі реєстрації у випадках та в порядку, встановлених законом. Застг рухомого майна може бути зареєстрована на підставі заяви зас1 водержателя або заставодавця з внесенням запису до Держави реєстру застав рухомого майна.

Якщо предмет застави не підлягає обов'язковому страхувані він може бути застрахований за згодою сторін на погоджену суму. разі настання страхового випадку предметом застави стає право вимс до страховика (ст. 581 ЦК України).

Оцінка предмета застави здійснюється заставодавцем разом заставодержателем відповідно до звичайних цін, що склалися на МОМЇ виникнення права застави, якщо Інший порядок оцінки предмета застг не встановлений договором або законом (п. 2 ст. 582 ЦК України).

Права заставодержателя (право застави) на річ, яка є предметі застави, поширюються на її приналежності, якщо інше не встановл(' договором. Предмет застави залишається у заставодавця, якщо іні не встановлено договором або законом.

Стаття 580 ЦК України зазначає, що ризик випадкового знищеі

148

,.   випадкового пошкодження предмета застави несе власник заставного майна, якщо інше не встановлено договором або законом. У і випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета застави заставодавець на вимогу заставодержателя зобов'язаний надати рівноцінний предмет або, якщо це можливо, відновити знищений або пошкоджений предмет застави.

Згідно зі статтею 583 ЦК України заставодавцем може бути:

— боржник або третя особа (майновий поручитель);

— власник речі або особа, якій належить майнове право, а такожособа, якій передали річ або майнове право з правом їх застави. Заставаправа на чужу річ здійснюється за згодою власника цієї речі, якщо длявідчуження цього права відповідно до договору або закону потрібна

згода власника.

У договорі застави визначаються суть, розмір і строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, що є змістом договору застави. Також подається опис предмета застави і визначаються інші умови, погоджені сторонами договору. Опис предмета застави у договорі застави може бути поданий у загальній формі (вказівка на вид заставленого майна тощо) (ст. 584 ЦК України).

Відповідно до ст. 585 ЦК України право застави виникає з моменту укладення договору застави, а у випадках, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню, — з моменту його нотаріального посвідчення. Якщо предмет застави відповідно до договору або закону повинен перебувати у володінні заставодержателя, право застави виникає в момент передання йому предмета застави. Якщо таке пере-дання було здійснене до укладення договору застави, право застави виникає з моменту його укладення.

За статтею 586 ЦК України заставодавець має право:

— користуватися предметом застави відповідно до його призначення, у тому числі здобувати з нього плоди та доходи;

— відчужувати предмет застави, передавати його в користуванняншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою

заставодержателя;

— заповідати заставлене майно. Правочин, яким обмежуєтьсяправо заставодавця заповідати заставлене майно, є нікчемним.

— користуватися переданим йому предметом застави лише увипадках, установлених договором. За договором на заставодержателяМоже бути покладений обов'язок здобувати з предмета застави плодита доходи;

149

г

Згідно зі ст. 587 ЦК України, особа, яка володіє предметом застащ зобов'язана, якщо інше не встановлено договором:

— вживати заходів, необхідних для збереження предмета застг

— утримувати предмет застави належним чином;

— негайно повідомляти другу сторону договору заставивиникнення загрози знищення або пошкодження предмета заставі

Заставодавець, який володіє предметом застави, у разі втраї псування, пошкодження або знищення заставленого майна з йс вини зобов'язаний замінити або відновити це майно, якщо Інше встановлено договором.

Заставодержатель, який володіє предметом застави, у разі втрат псування, пошкодження або знищення заставленого майна з й< вини зобов'язаний відшкодувати заставодавцю завдані збитки.

У разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставої заставодержатель набуває право:

— звернення стягнення на предмет застави;

— за рахунок предмета застави задовольнити в повному обесвою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, вічаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданіпорушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання застгленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку з пред'явленівимоги, якщо інше не встановлено договором (ст. 589 ЦК Україні

Стаття 590 ЦК України зазначає, що звернення стягнення предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває прг звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встане лено договором або законом.

Реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, прої диться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не всташ лено договором або законом (п. 1 ст. 591 ЦК України).

Заставодержатель має право вимагати дострокового виконані зобов'язання, забезпеченого заставою, у разі:

— передання заставодавцем предмета застави іншій особізгоди заставодержателя, якщо одержання такої згоди було необхідш

— порушення заставодавцем правил про заміну предмета застаї

— втрати предмета застави за обставин, за які заставодержатеіне відповідає, якщо заставодавець не замінив або не відновив предмізастави (п. 1 ст. 592 ЦК України).

Якщо вимога заставодержателя не буде задоволена, він має право звернути стягнення на предмет застави:

— у разі порушення заставодавцем правил про наступну заставу;

— у разі порушення заставодавцем правил про розпоряджанняпредметом застави;

— в інших випадках, установлених договором (п. 1 ст. 592 ЦКУкраїни).

Відповідно до ст. 593 ЦК України право застави припиняється у разі:

— припинення зобов'язання, забезпеченого заставою;

— втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави;

— реалізації предмета застави;

— набуття заставодержателем права власності на предметзастави.

Стаття 28 Закону України "Про заставу" поповнює цей список і встановлює, що право застави припиняється в разі:

— примусового продажу заставленого майна;

— закінчення строку дії права, яке становить предмет застави.Кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі

боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання. Кредитор має право притримати річ у себе також у разі, якщо права на неї, які виникли після передачі речі у володіння кредитора, набула третя особа.

Пратриманням речі можуть забезпечуватись інші вимоги кредитора, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження притриманої речі несе кредитор, якщо інше не встановлено законом (ст. 594 ЦК України).

Згідно зі ст. 595 ЦК України, кредитор, який притримує річ у себе, зобов'язаний негайно повідомити про це боржника. Кредитор не має права користуватися річчю, яку він притримує у себе і відповідає за втрату, псування або пошкодження речі, яку він притримує в себе, якщо втрата, псування або пошкодження сталися з його вини.

До кредитора, який притримує у себе річ боржника, не переходить Право власності на неї. Боржник, річ якого кредитор притримує, має право розпорядитися нею, повідомивши набувача про притримання Речі і права кредитора (ст. 596 ЦК України).

 

150

151

Статтею 597 ЦК України встановлено, що вимоги кредитора, які притримує річ у себе, задовольняються з її вартості відповідно статті 591.

У разі пред'явлення до притримувача вимоги він має певні праї і обов'язки.

По-перше, він зобов'язаний до задоволення вимоги кредито попередити про це боржника, а якщо проти поручителя вчинені позов — залучити боржника до участі у справі. Інакше боржник мг право висунути проти зворотної вимоги поручителя заперечення, він мав проти кредитора.

По-друге, поручитель має право висунути проти вимоги кредитої заперечення, які міг би надати боржник, якщо інше не випливає договору поруки. Поручитель зберігає права на ці заперечення навіт у тому разі, якщо від них відмовився або визнав свій борг.

Притримувач має право на винагороду за надані боржникої послуги.

Договором або законом можуть бути встановлені інші вид? забезпечення виконання зобов'язання (п. 2 ст. 546 ЦК України).

Спеціальними способами забезпечення зобов'язань визнаються засоби, передбачені додатковими зобов'язаннями, що спонукают боржника належним чином виконати головне зобов'язання шляхо! сплати визначеної грошової суми або звернення стягнення нї попередньо обумовлене майно боржника чи майно третіх осіб.

Додаткові способи забезпечення зобов'язання сторони можз передбачити в самому договорі. До них відносять:

— правочини, укладені з відкладальною умовою;

— випадки виконання боржником зобов'язання, пов'язаноговнесенням певної грошової суми на депозит третьої особи та ін.

Контрольні питання

1. Дайте визначення способів забезпечення виконання зобов'язані

2. Що таке неустойка і які її види? Чим вони відрізняються однзвід іншої?

3. Як визначається завдаток, і чим він відрізняється від авансу!

4. Що називається порукою? В чому полягає забезпечувальниймеханізм  поруки?

5. Визначте особливості гарантії, чим гарантія відрізняється вІпоруки?

6. Що таке застава? Які існують види застави?

< Попередня   Наступна >
 
Авторизація
Пошук