Головна

О.С. Мазур ЦИВІЛЬНЕ ПРАВО УКРАЇНИ 2005


МОДУЛЬ 5. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО ЗОБОВ'ЯЗАННІ

ТА ДОГОВОРИ

Тема 1. Поняття зобов'язань у цивільному праві

Анотація

Зобов'язальне право та його система. Основні види зобов'язань. Підстави виникнення зобов'язань. Сторони в зобов'язаннях. Множинність осіб у зобов'язаннях. Зобов'язання за участю третіх осіб. Солідарні та дольові зобов'язання. Переміна осіб у зобов'язаннях. Уступка вимоги. Переведення боргу. Поняття регресних зобов'язань.

Основна література

1. Бірюков І.А., Заїка Ю.О., ПІдопригора 0.0. Цивільне правоУкраїни: Курс лекцій. — К.: НАВСУ, 2001.

2. Дзера О.В.,   Кузнецова Н.С. Цивільне право України. —Книга перша. — К., 2004.

3. Цивільний кодекс України: Офіційне видання. — К.: Атіка,2003. — 416 с

4. Цивільне право України: Підручник // Є.О. Харитонов,Н.О. Саніахметова. — К.: Істина, 2003. — 776 с

Додаткова література

1. Гонгало Б.М. Общие положения об обеспечении обязательстви способах обеспечения обязательств. Цивилистические записки. —Межвузовский сборник научных трудов. — М..: Статут, 2001. —С. 68.

2. Мацепура І. Способи забезпечення виконання зобов'язань//Українське право. — 1997. — № 3. — С 19.

3. Харитонов Е. О., Саниахметова И. А. Гражданское право:Учеб. пособие. — С. 349—350.

Матеріал для вивчення

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник зобов'язана вчинити на користь Іншої сторони (кредитора) певну дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити грої тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (п.1 ст. 509 ЦК України).

132

Зобов'язання опосередковують процес переміщення майна або иших матеріальних результатів, які також мають майновий характер, тому вони завжди виступають як майнові цивільні правовідносини. А оскільки зобов'язання опосередковують процес руху майна, яке може бути передане виключно конкретно-визнач

еним, а не будь-яким третім особам, ці правовідносини завжди встановлюються з конкретним суб'єктом. Цим зобов'язання відрізняються від цивільних абсолютних майнових правовідносин, передусім від правовідносин власності.

У зобов'язаннях, які опосередковують рух майна, боржники покликані до відповідних активних (позитивних) дій, а кредитори мають можливість вимагати певної поведінки від зобов'язаної особи.

Зобов'язання можуть виникати між юридичними особами, між юридичними і фізичними особами та між фізичними особами, які і виступають суб'єктами забов'язань. Зобов'язання виникають між їх учасниками з метою задоволення певних потреб.

Правомочна сторона у зобов'язальних правовідносинах дістала назву кредитора, а зобов'язана — боржника. У п. З ст. 510 ЦК України передбачається, що у разі, коли кожна із сторін зобов'язання має обов'язок на користь іншої сторони, ця сторона вважається боржником на користь іншої сторони у тому, що вона зобов'язана вчинити на її користь, і водночас її кредитором у тому, що вона має право від неї вимагати.

Відповідно ст. 511 ЦК України у зобов'язаннях можуть брати участь І ті особи, які не є сторонами; їх називають третіми особами. За загальним правилом, зобов'язання не створює обов'язків для третіх осіб, але у випадках, передбачених домовленістю сторін, зобов'язання може породжувати для третіх осіб права щодо однієї чи обох сторін

зобов'язання.

Юридичним об'єктом визнається певна поведінка зобов'язаної особи, яка виражається, згідно з договором, у вчиненні певних дій або утримання від їх здійснення.

Матеріальним об'єктом зобов'язальних правовідносин є майно, відносно до якого зобов'язана сторона має певний обов'язок (зберігання, передача тощо).

Зміст зобов'язальних правовідносин утворює суб'єктивні права та обов'язки їх учасників, які найчастіше носять майновий характер. Але кредитор має право вимагати вчинення дій немайнового характеру.

Цивільно-правове регулювання і цивільно-правовий захист Інтересів сторін здійснюється в судовому порядку шляхом подання позову про

133

відновлення порушеного майнового права і відповідним застосувані санкцій до порушника з відшкодування збитків потерпілій стороні, j

Підстави зобов'язання, згідно з п. 2 ст. 509. і п. 2 ст. 11 України, виникають:

— з правочинів (у тому числі договорів) як передбачених законетак і непередбачених законом, але таких, що не суперечать йому;

— з адміністративних актів;

— внаслідок створення творів науки, літератури, мистецтва,також винаходів та інших результатів творчої діяльності;

— внаслідок заподіяння шкоди іншій особі, а також придбаїабо збереження майна за рахунок іншої особи без достатніх підстг

— внаслідок інших дій громадян та організацій;

— внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання  ЦИВІЛЬЇправових наслідків.

Зобов'язання виникають переважно з договорів. Договір викої функцію безпосередньої правостворюючої підстави виникнеш зобов'язання, змістом якого є права та обов'язки сторін.

Іншим джерелом зобов'язань можуть виступати односторої правочини (публічна обіцянка винагороди; покладення заповідачі окремих обов'язків на спадкоємця; ведення чужих справ без доручені запобігання загрозі шкоди чужому майну тощо) і адміністративні акт

Заподіяння шкоди та інші неправомірні дії є підставами вию нення охоронних зобов'язань, які виникають з неправомірних дій:

— заподіяння шкоди, придбання або зберігання чужого майїбез достатніх підстав;

— створення небезпеки (загрози) життю і здоров'ю фізичних осїа також їхньому майну та майну юридичних осіб.

Система цивільних зобов'язань. При побудові особливої чі тини зобов'язального права (розділ III книги п'ятої) були виділ договірні зобов'язання і окремо — недоговірні.

Критерій класифікації зобов'язань поєднують економічні юридичні ознаки зобов'язань;

1) зобов'язання зі сплатної реалізації майна (купівля-продазпоставка, контрактація, міна, довічне утримання);

2) зобов'язання з безоплатної передачі майна в користуваї(майновий найм, найм житлового приміщення);

3) зобов'язання з безоплатної передачі майна у власність а(користування (дарування, позичка);

4) зобов'язання з виконання робіт (підряд, підрядна капітальїбудівництво);

5) зобов'язання з надання послуг (доручення, комісія, схов,

експедиція);

6) зобов'язання з перевезень (залізничних, морських, річкових,повітряних, автомобільних, морським та річковим буксируванням);

7) зобов'язання з кредитних розрахунків (позика, банківське кредитування, розрахунковий та поточний рахунки, розрахункові правовідносини, чек, вексель);

 

8) зобов'язання зі страхування (майнове та особисте страхування);

9) зобов'язання за спільною діяльністю (спільна діяльність громадян, спільна діяльність організацій);

 

10) зобов'язання, що виникають з односторонніх правомірних дій(публічна обіцянка винагороди, ведення чужих справ без доручення);

11) охоронні зобов'язання (зобов'язання, які виникають внаслідокзаподіяння шкоди, рятування майна, безпідставного придбання абозбереження майна).

Поняття та принципи виконання зобов'язань. Під виконанням зобов'язань розуміють вчинення кредитором і боржником дій зі здійснення прав та виконання обов'язків, що випливають із зобов'язання.

За своєю юридичною природою дії з виконання зобов'язання є правочином, вони спрямовані на припинення зобов'язань, тому до цих дій з виконання застосовуються правила, що регулюють вчинення правочинів.

Дії, які мають бути вчинені одним учасником зобов'язання на користь іншого, називаються предметом виконання, яким може бути конкретне майно, якщо справа стосується, наприклад, передачі речі.

Основним є принцип належного виконання зобов'язання. Зміст його полягає у виконанні зобов'язання відповідно до умов договору, чинного цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог — відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст, 526 ЦК України). '

Не припускається одностороння відмова від виконання зобов'язання або його одностороння зміна, за винятком випадків, передбачених Угодою сторін або вказаних безпосередньо в законі.

Суб'єктами виконання зобов'язання є кредитор І боржник. Згідно зі ст. 509 ЦК України одна особа (боржник) зобов'язана вчинити На користь іншої особи (кредитора) відповідну дію. Відповідно до ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, кредитор — прийняти виконання особисто, якщо Інше не встановлено

 

134

135

 

договором або законом, не випливає із звичаїв ділового обороту суті зобов'язання. Кожна зі сторін має право вимагати доказів тог< що виконання зобов'язання надається самим боржником, приймаєтьс самим кредитором або уповноваженою на це особою, і несе ризі наслідків незаявлення такої вимоги.

Передоручення виконання зобов'язання іншій особі, передбачеі ст. 528 ЦК України. Воно допускається, якщо із закону, інших правові актів, з умов договору, його суті не випливає обов'язок боржниі виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор повине прийняти виконання, запропоноване за боржника третьою особою.

Відповідальність за невиконання або неналежне виконані зобов'язання у випадках покладення відповідних прав або обов'язї на іншу (третю) особу несе та сторона, яка є учасником договор якщо законодавством не передбачено, що ця відповідальність дається безпосередньо на виконавця.

Від передоручення і переадресування слід відрізняти заміну осі у зобов'язанні. При передорученні боржник залишається суб'єкте зобов'язання і відповідно несе відповідальність за дії призначеної ним виконавця, при переадресуванні виконання кредитор такоа залишається суб'єктом виконання, і тому призначена ним третя осої претензій до боржника пред'явити не може.

Заміна осіб у зобов'язанні пов'язана з тим, що попередні учасниі зобов'язань вибувають з цих відносин, а їхні права та обов'язки" повному обсязі переходять до суб'єктів, які їх замінюють. Заміна осї у зобов'язанні може набувати форми заміни кредитора або замії боржника.

Заміна кредитора (цесія) — це уступка кредитором своїх прг вимоги за зобов'язанням іншій особі. Кредитор в такому випа; називається цедентом, а особа, якій кредитор поступається своїм праї вимоги за зобов'язанням, — цесіонарієм. Для цесії (уступки вимої необхідною є угода між старим і новим кредитором, тобто між цедені і цесіонарієм. Згоди боржника на здійснення цесії не потрібно, ОСКІЛЬЇ вона ніякою мірою не погіршує його становище (п. 1 ст. 516 ЦК Україні Якщо у зв'язку з цесією необхідні додаткові витрати боржника виконання, ці витрати відносяться на рахунок кредитора. Стаття 51 ЦК України зазначає, що боржник зберігає всі заперечення про1 нового кредитора, які він міг протиставити попередньому кредиторок

Старий кредитор (цедент) зобов'язаний повідомити боржника ГЦ цесію, яка відбулася, а також передати документи, які засвідчу!

136

право вимоги, новому кредиторові (цесіонарію). В іншому разі, якщо боржник не був письмово повідомлений щодо здійснюваного переходу прав кредитора до іншої особи, новий кредитор несе ризик спричинених цим для нього несприятливих наслідків. У цьому разі виконання зобов'язання первісному кредиторові визнається належним виконанням (п. 2 ст. 516 ЦК України).

Вимога, що передається іншій особі в порядку цесії, переходить до нього в тому обсязі, в якому вона раніше належала цедентові. Для цесіонарія зберігають силу всі засоби забезпечення зобов'язання (застава, завдаток, порука тощо), якщо інше не встановлено договором або законом відповідно до ст. 516 ЦК України. Якщо боржник ухиляється від виконання, то тільки до нього і може бути пред'явлена вимога з боку цесіонарія. Однак при уступці вимоги цедент відповідає перед цесіонарієм за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання цього зобов'язання боржником, крім випадків, коли первісний кредитор узяв на себе поруку за боржника перед новим кредитором (ст. 519 ЦК України). Заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю (ст. 515 ЦК України).

Внаслідок переведення боргу (заміни боржника) попередній боржник вибуває із зобов'язання і замінюється новим. Для переведення боргу потрібна згода нового боржника, оскільки якщо договір як вольовий акт не може вчинятися без волевиявлення кожного із контрагентів, то не можна поза своєю волею стати боржником уже існуючого зобов'язання. Але переведення боргу не можна здійснити без згоди кредитора. Цим переведення боргу відрізняється від цесії (уступки вимоги). Виходячи з цього, на підставі п. І ст. 523 ЦК України і порука, і застава, встановлені третьою особою на забезпечення виконання зобов'язання, з переведенням боргу припиняються, якщо поручитель або заставодавець не висловили своєї згоди відповідати також і за нового боржника. Застава, встановлена на забезпечення боргу первісним боржником, зберігається після переведення боргу на шщу особу, якщо інше не передбачено законом або договором (п. 2 ст. 523 ЦК України). Новий боржник має право виставляти проти вимог кредитора всі ті заперечення, які основані на відносинах між кредитором і первісним боржником (ст. 522 ЦК України).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у тій Же формі, що і правочин, на підставі якого воно виникло. Правочин

137

щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підстаї правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстровані в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо іні не встановлено законом (п. 2 ст. 513 ЦК України). Ці правш поширюються і на правочини щодо заміни боржника у зобов'язані Місце, строк та спосіб виконання зобов'язання Місце виконання зобов'язання визначається договорої законодавчими нормами, які регулюють даний вид зобов'язаі адміністративними актами. Якщо місце виконання зобов'язання встановлено то, згідно зі ст. 532 ЦК України, виконання провадитьсі

1) за зобов'язанням про передання нерухомого майна —місцезнаходженням цього майна;

2) за зобов'язанням про передання товару (майна), що виншна підставі договору перевезення, — за місцем здавання товару (майнаперевізникові;

3) за зобов'язанням про передання товару (майна), що виншна підставі інших правочинів, — за місцем виготовлення або зберіганітовару (майна), якщо це місце було відоме кредиторові на момеївиникнення зобов'язання;

4) за грошовим зобов'язанням — за місцем проживажкредитора, а якщо кредитором є юридична особа, — за її місцезнахедженням на момент виникнення зобов'язання. Якщо кредитормомент виконання зобов'язання змінив місце проживання (місцезназмдження) і сповістив про це боржника, зобов'язання виконуєтьсяновим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора з BUнесенням на кредитора всіх витрат, пов'язаних Із зміною місця викснання;

5) за Іншим зобов'язанням — за місцем проживання (місцезнаходженням) боржника.

Зобов'язання може бути виконане в Іншому місці, якщо встановлено актами цивільного законодавства або випливає із с зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Строк виконання зобов'язання. Належним визнається такі строк виконання, який встановлений законом, договором або ВИПЛИВЇ із суті зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання МОЇ бути визначений календарною датою або закінченням відповідної періоду часу, а також вказівкою на відповідну подію, яка обов'язкої має настати (п. 1 ст. 530 ЦК України).

Якщо строки виконання взагалі не встановлені або визначеі

моментом пред'явлення вимоги виконання кредитором, боржник має право провести таке виконання у будь-який час. Обов'язок виконати таке зобов'язання покладається на боржника в семиденний строк з дня пред'явлення вимоги кредитором, якщо обов'язок негайного виконання не випливає з актів цивільного законодавства або договору (п. 2 ст. 530 ЦК України).

При простроченні боржника кредитор має право або вимагати виконання зобов'язання в натурі, або відмовитися від прийняття виконання. Однак у будь-якому разі боржник зобов'язаний відшкодувати кредиторові збитки, що їх зазнав кредитор у зв'язку із простроченням (ст. 612 ЦК України). Коли предметом виконання є грошова сума, боржник зобов'язаний сплатити за час прострочення З відсотки річних від простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

Кредитор визнається таким, що прострочив виконання, якщо він відмовився прийняти надане боржником належне виконання зобов'язання або не вчинив відповідних дій, без яких боржник не може виконати своїх обов'язків. При простроченні прийняття виконання кредитором боржник у свою чергу має право вимагати від кредитора відшкодування заподіяних йому збитків.

Стаття 533 ЦК України передбачає, що боржник має право виконати зобов'язання до строку, встановленого в договорі, якщо інше не випливає Із самого договору, не встановлено законом або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Спосіб виконання зобов'язання перебуває у прямій залежності від предмета виконання. Якщо предмет зобов'язання пов'язаний з якоюсь єдиною річчю, що за своєю природою неподільна, виконання не може бути проведене інакше, як шляхом передачі цієї речі боржником кредиторові відразу і в цілому. Кредитор, який одержав належне йому виконання, із зобов'язання вибуває, але воно зберігає свою силу Для решти кредиторів доти, поки вони не здійснять належне їм право. У частковому пасивному зобов'язанні кожен із боржників зобов'язаний надати кредиторові виконання лише у певній частці з тим, щоб боржник, який виконав зобов'язання, вибував, але воно зберігало силу для решти боржників, поки вони не виконають покладений на них обов'язок перед кредитором.

У змішаному частковому зобов'язанні поєднуються обидва пРИнципи: в такому зобов'язанні кожен із кредиторів може вимагати Сконання в певній частці від кожного із боржників.

 

138

139

У солідарному активному зобов'язанні кожен із кредиторів мг право вимагати від боржника виконання в повному обсязі. Як тіль боржник надасть повне виконання хоч би одному із кредиторі! зобов'язання припиняється. У солідарному пасивному зобов'язані кредитор має право вимагати виконання в повному обсязі від бу; якого боржника, тому він має право заявляти вимогу про виконані і до всіх боржників водночас, і до будь-якого з них у частині борг Але зобов'язання припиняється, як тільки повне виконання буде надану кредиторові хоч би одним із боржників.

У змішаному солідарному зобов'язанні також поєднуються обиді принципи виконання солідарного зобов'язання. В такому зобов'язані кожен із кредиторів може вимагати виконання в повному обсязі вц кожного з боржників.

Якщо одна зі сторін вимагає солідарного виконання зобов'язанні в той час як інша погоджується лише на часткове виконання, тс такий спір має розглядатися відповідно до вимог статей 540-543 України. Солідарний порядок розрахований лише на такі випадки:

1) коли законом або іншим нормативним актом прямо передбаченусолідарне виконання зобов'язання. Наприклад, ст. 1210 ЦК Украйвстановлює, що особи, які спільно заподіяли шкоду, є солідарниміборжниками перед потерпілим;

2) якщо солідарний спосіб виконання зобов'язання передбаченніугодою сторін. Наприклад, при укладенні договору позики стороніможуть встановити солідарні зобов'язання для боржників;

3) коли предмет зобов'язання є неподільним, виконання зобов')зання частками неможливо.

Якщо по суті зобов'язання або договору, який Існує між боржні ками та кредиторами, не можна встановити конкретні частки, відп< відно до яких має виконуватися це зобов'язання, законодавство вста новлюе принцип рівності цих часток.

Солідарний кредитор, який одержав виконання від боржнш зобов'язаний відшкодувати іншим кредиторам належні їм частк виконання у тому розмірі, який залежить від характеру правовідносш що складаються між солідарними кредиторами. Солідарний боржнш який виконав зобов'язання, може перекласти відповідні часті виконання на інших солідарних боржників. Обсяг таких обов'язку визначається характером відносин, які пов'язують співборжників. Таї у п. 1 ст. 544 ЦК України передбачено, що боржник, який виконг солідарне зобов'язання, має право зворотної вимоги (регресу)

кожного з решти боржників у рівних частках, якщо інші умови не встановлені законом або договором. Невиплачене одним із співборжників боржникові, який виконав солідарне зобов'язання, поділяється у рівних частках між ним та іншими співборжниками.

Регресним визнається зобов'язання, на підставі якого кредитор (регредієнт), зобов'язаний перед третіми особами до виконання, має право віднести його повністю або частково за рахунок боржника (регресата), дія або бездіяльність якого зумовили залучення кредитора до відповідальності. Тобто регресат відповідає перед регредієнтом, а регредієнт - перед третьою особою. Пряма відповідальність регресата перед третьою особою без відповідальності регредієнта може мати місце лише у випадках, безпосередньо встановлених законом.

Регресне зобов'язання характеризується такими ознаками:

— воно є похідним від іншого (основного) зобов'язання;

— один або всі його учасники - суб'єкти основного зобов'язання;

— виконання одним учасником зобов'язання або навіть саме йоговиникнення зумовлюється діями або бездіяльністю осіб, з якими вмайбутньому і встановлюються регресні зобов'язання.

Контрольні питання

1. Що таке зобов'язання?

2. Які розрізняються суб'єкти зобов'язань?

3. В чому полягають санкції зобов'язання?

4. За якими підставами виникають зобов'язання?

5. Що слід розуміти під виконанням зобов'язань?

6. Що називається предметом виконання?

7. Що таке кредиторські обов'язки і обов'язки боржника?

8. Охарактеризуйте субсидіарні зобов'язання.

9. Які риси властиві солідарному зобов'язанню?

 

10. Що називається регресним зобов'язанням?

11. Що називається переміною осіб у зобов'язанні?

12. Які Ви знаєте особливості уступки вимоги?

13. У чому полягають особливості переведення боргу?

< Попередня   Наступна >
 
Авторизація
Пошук