Головна

О.С. Мазур ЦИВІЛЬНЕ ПРАВО УКРАЇНИ 2005


12

Тема 2. Система і завдання курсу цивільного права

Анотація

Визначення цивільного права. Система цивільного права. Систематизація цивільного законодавства. Кодифікація. Інкорпорація. Наука цивільного права. Система науки цивільного права.

Основна література

1. Бірюков І.А., Заїка Ю.О., ПІдопригора О.О. Цивільне правоУкраїни: Курс лекцій. — К.: НАВСУ, 2001.

2. Дзера О.В., Кузнецова И.С. Цивільне право України. —Книга перша. — К., 2004.

3. Цивільне право України: Підручник // Є.О. Харитонов,Н.О. Саніахметова. — К.: Істина, 2003. — 776 с.

Додаткова література

1. Азаркин ИМ. История юридической мысли России: Курслекций. — М.: Юрид. лит-ра, 1999.

2. Иоффе О.С. Из истории цивилистической мысли  //О.С. Иоффе. Избранные труды по гражданскому праву. — М.: Статут, 2000. — С. 12-507.

3. Підопригора О.А. Цивілістична наука в Київському університеті ім. Т. Шевченка // Вісник Академії правових наук України. —Харків. — № 2 (17). — 1999.

Матеріал для вивчення

Цивільне право — це сукупність'цивільно-правових норм, які регулюють на засадах юридичної рівності відносини власності в її різноманітних формах, товарно-грошові відносини і деякі особисті немайнові відносини за участі громадян, організацій та інших соціальних утворень з метою повнішого задоволення матеріальних і духовних потреб громадян.

Цивільне право, як і будь-яка інша самостійна галузь права, є сукупністю юридичних норм. Йому властиві особливі ознаки, тісно пов'язані зі специфічними рисами предмета і методу.

1. Цивільне право як сукупність юридичних норм регулює певне коло суспільних відносин, що становлять предмет цивільно-правового регулювання.

13

2. Регламентація зазначених відносин здійснюється на засадахюридичної рівності, яка є характерною рисою методу цивільно-правового регулювання суспільних відносин.

3. Сторонами в цивільно-правових відносинах є громадяни,органі

зації (колективні підприємства, кооперативні організації,господарські товариства, господарські асоціації, громадські організації,державні підприємства, державні установи тощо), держава, АвтономнаРеспубліка Крим, інші соціальні утворення.

4. Метою цивільно-правового регулювання є повніше задоволенняматеріальних і духовних потреб громадян.

Система сучасного цивільного права — це структура галузі. Структура — невід'ємний атрибут усіх реально існуючих систем. Цивільно-правова структура — це будова й внутрішня форма організації системи цивільного права, яка є єдністю взаємозв'язків між її елементами. Елементами цивільно-правової структури є юридичні норми та інститути. Під юридичним інститутом слід розуміти групу цивільно-правових норм, що регулюють відповідні однорідні суспільні відносини. Наприклад, цивільно-правові норми, які регулюють відносини, що виникають з договору купівлі-продажу, становлять інститут купівлі-продажу.

Отже, система сучасного цивільного права — структура, елементами якої є цивільно-правові норми та інститути, розміщені у певній послідовності.

Структура цивільного права, визначається особливостями суспільних відносин, які регулюються даною галуззю права. Тому система є об'єктивною закономірністю права.

Цивільно-правові норми та інститути поділяються на загальні й спеціальні. Загальні становлять загальну частину сучасного цивільного права. Загальною вона називається тому, що стосується всіх суспільних відносин, які регулюються цивільним правом. Наприклад, при розгляді значної кількості цивільних спорів суд з'ясовує, хто є учасниками правовідносин, чи є вони дієздатними особами тощо. Саме тому норми щодо суб'єктів цивільного права (громадян і юридичних осіб) є загальними і становлять елемент загальної частини цивільного права.

Загальну частину сучасного цивільного права становлять норми, що стосуються суб'єктів, об'єктів цивільного права, угод, представництва і довіреності, позовної давності.

Спеціальна, або особлива, частина регулює спеціальні (особливі) суспільні відносини і складається Із таких інститутів:

14

 

1. Право власності. Інші речові права.

2. Зобов'язальне право (загальні положення про зобов'язання,окремі види зобов'язань, договори й позадоговірні зобов'язання).

3. Авторське право.

4. Право на винахід та інші результати творчості, що використовуються у виробництві.

5. Спадкове право.

6. Правоздатність іноземних громадян та юридичних осіб. Застосування цивільних законів іноземних держав і міжнародних договорів.

Систему сучасного цивільного права слід відрізняти від систематизації, цивільно-правових норм.

Закони мають бути доступними і зручними для користування. Це досягається шляхом систематизації цивільного законодавства.

Формами систематизації є кодифікація та Інкорпорація. Кодифікація — це форма систематизації, при якій впорядкування нормативного матеріалу забезпечується у процесі правотворчості, шляхом видання зведеного, внутрішньо узгодженого нормативного акта, який з максимальною повнотою охоплює дану галузь суспільних відносин. До цивільних кодифікаційних актів належать Повітряний кодекс України від 4 травня 1993 р. та інші акти.

Інкорпорація — це форма систематизації, при якій впорядкування цивільного нормативного матеріалу забезпечується шляхом об'єднання за певною класифікаційною ознакою у збірниках або інших виданнях без зміни змісту актів. Наприклад, збірник з питань цивільно-правового регулювання капітального будівництва.

Цивільне право як наука. Наука сучасного цивільного права визначається як система знань про закономірності цивільно-правового регулювання суспільних відносин, тлумачення цивільно-правових норм. З наведеного визначення випливає, що сучасна цивілістична наука -це наука про сучасне цивільне право, ЇЇ предметом є:

а) норми цивільного права;

б) суспільні відносини, які становлять предмет цивільно-правовогорегулювання;

в) цивільні правовідносини;

г) юридичні факти;

д) судова, арбітражна та адміністративна практика застосуванняЦивільно-правових норм.

Юридичні факти є підставами виникнення, зміни і припинення Цивільних прав та обов'язків. їх особливості в цивільному праві

15

характеризують метод цивільно-правового регулювання суспільних відносин.

Найпоширенішими юридичними фактами у цивільному праві є угоди, винаходи, раціоналізаторські пропозиції, створення наукових праць, творів літератури і мистецтва, заподіяння шкоди, події.

Вивчення судової, арбітражної та адміністративної практики застосування цивільно-правових норм дає можливість виявити їх недоліки, недосконалості і невідповідність об'єктивним потребам розвитку суспільства.

Система науки цивільного права в цілому збігається Із системою цивільного права. Але є певні відмінності, що випливають зі змісту зазначених систем. Вона складається з таких елементів:

1. Вчення про предмет, метод, функції і систему цивільного права.

2. Вчення про цивільні закони, підзаконні нормативні акти.

3. Загальне вчення про цивільні правовідносини.

4. Вчення про цивільну правосуб'єктність (правосуб'єктністьгромадян; правосуб'єктність організацій; правосуб'єктність сувереннихдержав).

5. Вчення про угоди.

6. Вчення про здійснення і захист цивільних прав.

7. Загальне вчення про право власності. Вчення   про суб'єктиправа власності і форми власності (право приватної власності, правоколективної власності,   право державної власності, право власностісумісних підприємств).

8. Вчення про особисті немайнові права.

9. Теорія авторського права.

 

10. Теорія винахідницького права.

11. Вчення про право на промисловий зразок і товарні знаки.

12. Загальна теорія зобов'язань. Вчення про цивільний договір.Вчення про окремі види зобов'язань.

13. Вчення про спадкове право.

Система науки цивільного права є ширшою від системи самого цивільного права, бо вивченню цивільно-правових інститутів передує дослідження питань про те, що і як регулюють норми цивільного права, які його функціональні засади, порядок розташування цивільно-правових норм, форми їх вираження, зміст та особливості цивільно-правових відносин.

Цивільне право — наука галузева. Вона тісно пов'язана з теорією держави і права, яка розробляє загальні для всіх галузевих наук

16

проблеми, даючи їм можливість зосередитися на конкретних знаннях

своєї галузі.

Наука цивільного права пов'язана також з наукою сімейного права. Вона використовує розробки з понять сімейного права (батьки, усиновителі, спільна власність подружжя, опіка, піклування). Певний зв'язок існує з наукою трудового права. Цивільне право користується науковими розробками з приводу матеріальної відповідальності робітників і службовців, щоб виявити відмінності цивільно-правової і трудово-правової відповідальності. Наука трудового права у своїх працях спирається на цивільно-правові вчення про правоздатність громадян.

Наука цивільного права органічно пов'язана з наукою цивільно-процесуального права. Зміст наукових розробок з цивільного процесу у багатьох моментах визначається особливостями матеріально-правового вчення про відповідні цивільно-правові інститути. Це можна проілюструвати на таких прикладах: цивільно-процесуальне вчення про докази відчуває на собі вплив матеріально-правової концепції про умови дійсності угод; на теорію цивільно-процесуальної відповідальності впливає матеріально-правове вчення про цивільно-правову відповідальність. Таке співвідношення між зазначеними галузями юридичної науки є цілком закономірним, бо зміст цивільно-процесуальних норм багато в чому визначається змістом норм цивільного права.

Контрольні питання

1. Розкрийте зміст значень, у яких вживається термін „цивільнеправо".

2. Дайте визначення цивільного права.

3. З яких елементів складається система цивільного права?

4. Розкрийте поняття систематизації.

5. Розкрийте зміст поняття Інкорпорації.

6. Охарактеризуйте систему науки цивільного права.

7. Яке місце займає цивільне право серед інших галузей права?

< Попередня   Наступна >
 
Авторизація
Пошук