О.С. Мазур ЦИВІЛЬНЕ ПРАВО УКРАЇНИ 2005


МОДУЛЬ 1. ВСТУП ДО ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА Тема 1. Поняття цивільного права як галузі права

Анотація

Поняття цивільного права. Предмет та метод цивільного права. Функції та принципи цивільного права. Майнові відносини та особисті немайнові відносини, що регулюються сучасним цивільним правом.

Основна література

1. Конституція України. —  Ст. 41, 42.

2. Цивільний кодекс України: Офіційне видання. — К.: Атіка,2003. — Ст. 1, 2.

3. Бірюков І.А., Заїка Ю.О., Підопригора О.О. Курс лекцій зцивільного права. — Ч. І. — К., 1998.

Додаткова література

1. Азімов Ч. Про предмет і метод цивільного права  // ВісникАкадемії правових наук України. — №1 (16). — Харків, 1999. —С 143-151.

2. Егоров Н.Д. Гражданско-правовое регулирование экономических отношений. — Л., 1986.

3. Гражданское право: Учебник / Под. ред. Ю.К. Толстого,АЛ. Сергеева. — М., 1996. — 4.1. — С.9-10.

4. Дзера О.В. Розвиток права власності громадян в Україні:Монографія. — К., 1996.

Матеріал для вивчення

Цивільне право є самостійною галуззю сучасного права. Цивільне законодавство регулює майнові відносини та особисті немайнові відносини.

Отже, предметом цивільно-правового регулювання є:

а) майнові відносини;

б) особисті немайнові відносини.

1. Майнові відносини. Це конкретні вольові економічні відносини з приводу належності, використання, переходу засобів виробництва, предметів споживання та інших матеріальних благ.

Економічні відносини розглядаються наукою у двох аспектах — як результат і як форма виробничої діяльності людей, пов'язаних з виробництвом, розподілом, обміном І споживанням матеріальних благ.

Економічні відносини як результат діяльності людей, спрямованої на забезпечення їхнього існування, формуються незалежно від їхньої волі і свідомості. Такі економічні відносини є виробничими, не мають вольового характеру і тому не можуть бути предметом правового регул

ювання, їх розвиток визначається об'єктивними економічними законами.

На відміну від виробничих відносин економічні відносини виникають між конкретними особами з приводу конкретних матеріальних благ і у зв'язку з економічними актами учасників цих відносин. Наприклад, конкретні відносини власності з приводу належності певного матеріального блага конкретній особі. Саме ці відносини є предметом правового регулювання. Наведені міркування дають можливість зробити такі висновки:

— економічні відносини як форма діяльності людей і економічнівідносини як певний соціальний результат цієї діяльності — не тотожнікатегорії;

— майнові відносини — де різновид конкретних економічнихвідносин вольового характеру;

— суть майнових відносин полягає в тому, що вони є відносинамиз приводу належності, використання І переходу матеріальних благ;

— об'єктом майнових відносин є матеріальні блага, які в законодавстві називають майном. Саме тому ці відносини мають найменуваннямайнових.

За змістом майнові відносини поділяються на дві групи:

а) відносини власності;

б) відносини у галузі товарообігу.

А. ВІДНОСИНИ власності, тобто майнові, відображають існуючий розподіл матеріальних благ (засобів і продуктів виробництва) між певними особами (громадянами, юридичними особами, державою, територіальними громадами та іншими соціальними утвореннями). Вони мають статичний характер, оскільки закріплюють належність матеріальних благ відповідним власникам.

Власність — це ставлення особи до належної їй речі як до своєї,

яке виражається у володінні, користуванні і розпорядженні нею, а також в усуненні втручання всіх третіх осіб у ту сферу господарського панування, на яку поширюється влада власника.

Відносини власності залежно від Існуючих форм власності поділяються на:

а) відносини приватної власності громадян;

б) відносини колективної власності юридичних осіб;

в) відносини державної власності;

г) відносини комунальної власності територіальних громад (ст.41 Конституції України 1996 p., далі — Конституція України); ЗаконУкраїни „Про власність" зі змінами і доповненнями). Особливе місцезаймають відносини власності українського народу (ст. 13 КонституціїУкраїни).

Б. Майнові відносини у галузі товарообігу — це відносини, пов'язані з переходом матеріальних благ від одних суб'єктів (виробників матеріальних благ) до інших (споживачів матеріальних благ), зокрема майнові відносини, що виникають з договорів купівлі-продажу, поставки. Майнові відносини в галузі товарообігу інакше називаються товарно-грошовими, оскільки виникають на базі товарного виробництва і відображають рух товарів від виробника (чи посередника) до споживача, який сплачує за них гроші або інший еквівалент. В умовах товарного виробництва діє закон вартості, і тому товарно-грошові відносини мають вартісний характер. Якщо порівняти відносини власності і товарно-грошові, то можна дійти висновку, що перші відображають статику власності, інші — її динаміку.

Характерні ознаки товарно-грощових відносин:

A. Еквівалентно-платний характер. Класична форма виявузакону вартості — еквівалентність. Це означає, що в товарно-грошовихвідносинах має відбуватися обмін рівних вартостей: діям продавця,який передає майно у власність, мають відповідати дії покупця, якийплатить відповідні грошові суми.

Б. Майнова відокремленість учасників відносин. Наприклад, майно державних організацій, які користуються правами юридичної особи, відокремлено від майна інших державних і кооперативних організацій, від майна окремих громадян, трудових і селянських господарств.

B. Учасники цих відносин є або власниками майна, або особами,що володіють ним за правами повного господарського відання чиоперативного управління.

2. Особисті аемайнові відносини виникають у зв'язку зі здійсненням особистих прав. Термін „особисті права" вживається для позначення різноманітних суб'єктивних прав, які належать громадянину або соціальному утворенню. В даному випадку маються на увазі особисті немайнові права на блага, невіддільні від особи: життя, здоров'я, честь, гідність, ім'я, авторство. Зазначені особисті права поділяються на групи:

а) особисті права, пов'язані з майновими (наприклад, особистіправа авторів творів у галузі науки, літератури і мистецтва, винаходів,раціоналізаторських пропозицій);

б) особисті права, які виникають та існують незалежно відмайнових, тобто не пов'язані з ними (наприклад, право на ім'я, честь,гідність, на листи, щоденники, записки).

Залежно від того, в результаті яких дій (правомірних чи неправомірних) виникають цивільно-правові відносини, їх поділяють на регулятивні й охоронювальні. Відносини, що виникають у зв'язку з порушенням права на ім'я, честь, гідність, є охоронювальними. Наприклад, у результаті розгляду судової справи за позовом гр. Т. до редакції журналу про спростування відомостей, які порочили його честь, було поновлено право на честь гр. Т. А це, в свою чергу, забезпечило охорону, наприклад, трудових відносин за участю гр. Т. Вказані відносини досить повно врегульовані чинним цивільним законодавством, де передбачені їх суб'єкти, об'єкти, права та обов'язки. Цивільне законодавство регулює вищезазначені майнові й особисті немайнові відносини:

а) юридичних осіб між собою;

б) громадян з юридичними особами;

в) громадян між собою.

Учасниками відносин, що регулюються нормами цивільного права, можуть бути й інші соціальні утворення: держава, автономні утворення та територіальні громади.

Ознаки методу цивільно-правового регулювання суспільних відносин відображені в загальному юридичному становищі суб'єктів сучасного цивільного права, у специфіці юридичних фактів, у диспозитивних началах цивільного законодавства, в особливостях цивільно-правових санкцій.

Загальне юридичне становище суб'єктів цивільних прав та обов'язків. Суб'єкти цивільного права перебувають один щодо одного в юридично однаковому становищі.

8

Зміст юридичної рівності полягає в тому, що кожна зі сторін має свій комплекс прав та обов'язків і не підпорядкована іншій. Тому майнові відносини, що ґрунтуються на адміністративному підпорядкуванні однієї сторони іншій, не є предметом цивільно-правового регулювання. До них цивільне законодавство не застосовується (ст. 2 ЦК України).

Специфіка юридичних фактів у цивільному праві. Коло юридичних фактів, специфічних для тієї чи іншої галузі права, визначається характером суспільних відносин, що регулюються нею.

Характерними юридичними фактами, які породжують цивільні права та обов'язки, є дії громадян, організацій (ст. 11 ЦК України). Це вияв їхньої волі зовні. Основним видом таких дій є угоди. Для цивільного права характерно виникнення цивільно-правових відносин у результаті вольових дій (договорів, односторонніх угод тощо) їх учасників.

Диспозитивні засади в цивільному праві надають можливість вибору між кількома варіантами поведінки в межах, установлених законом, а також у відповідних випадках визначити зміст цивільних прав та обов'язків, розпоряджатися суб'єктивними правами на свій розсуд. Диспозитивні засади втілюються у диспозитивних нормах.

Правила диспозитивних норм застосовуються лише у випадках, коли учасники правовідносин своєю волею не виробили іншої умови з питання, розв'язаного у даній нормі. До диспозитивних норм слід віднести правила статті 328 ЦК України.

Особливості цивільно-правових санкцій. Майновий характер відносин, які регулюються цивільним правом, наперед визначає відновну функцію цивільно-правових санкцій, зокрема відповідальності та її форми: відновлення становища, яке існувало до порушення права, відшкодування збитків, сплата штрафних санкцій.

Відновна функція цивільно-правової відповідальності вказує на існування у цивільному праві в ряді випадків відповідальності без вини.

Особливості методу цивільно-правового регулювання — це юридичний вираз економічних особливостей суспільних відносин, що становлять предмет цивільного права.

Функції та принципи цивільного права.

Функції сучасного цивільного права — це певні напрями впливу цивільно-правових норм, зумовлені змістом суспільних відносин (власності, товарно-грошових, особистих немайнових), що їх включено до предмета цивільно-правового регулювання.

Цивільне законодавство, цивілістична наука і практика розрізняють

10

такі функції: регулятивну, охоронну, попереджувально-виховну, попереджувально-стимулюючу.

Реалізація регулятивної функції забезпечує врегулювання нормами цивільного права відносин власності, товарно-грошових та особистих немайнових. Так, статті 655-659 ЦК України виконують регулятивну функцію, оскільки правила зазначених статей регламентують товарно-грошові відносини з приводу купівлі-продажу майна і, отже, передбачають права та обов'язки покупця і продавця, наслідки невиконання сторонами своїх обов'язків, відповідальність продавця за відсуджений проданої речі у покупця.

Чинність охоронної функції забезпечує захист порушених суб'єктивних майнових і особистих прав. Так, ст. 1166 ЦК України виконує охоронну функцію, бо за її допомогою може бути відновлено майнове становище, зокрема громадянина, право власності якого на певну річ порушено внаслідок її знищення. Відповідно до цієї статті шкода, заподіяна майну громадянина, підлягає відшкодуванню з боку правопорушника в повному обсязі. Цивільно-правові норми, які передбачають охоронні позадоговірні зобов'язання, що виникають внаслідок заподіяння шкоди, безпідставного придбання чи збереження майна за рахунок коштів іншої особи, виконують охоронну функцію (статті 1166-1194 ЦК України).

Попереджувально-виховна функція тісно пов'язана з охоронною. Попереджувально-виховний ефект досягається через інститут цивільно-правової відповідальності. Сам факт існування цивільно-правових норм про відповідальність позитивно впливає на свідомість громадян, утримуючи їх від правопорушень.

Попереджувально-виховна функція може здійснюватися лише щодо правопорушників, чия поведінка заслуговує на осудження.

Цивільне право характеризується певними принципами.

ЦК України (ст. 3) передбачає такі загальні принципи цивільного права:

1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя фізичної особи. Конституція України гарантує недоторканність особистого і сімейного життя фізичної особи (ст. 32). Фізична особа має право на особисте життя. Вона сама визначає своє особисте життя і можливість ознайомлення з ним інших осіб. Фізична особа має право на збереження у таємниці обставин свого особистого життя. Обставини особистого життя фізичної особи можуть бути розголошені іншими особами лише за умови, що вони містять склад правопорушення, що

11

підтверджено вироком суду,  рішенням суду або постановою адміністративного органу;

2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, передбачених виключно законом. Конституція України проголошує непорушність права приватної власності (ст. 41). Власністьзумовлює і забезпечує майнову відокремленість суб'єктів цивільнихправовідносин;

3) свобода договору. Цивільне право не передбачає вичерпногопереліку договорів. Можливе укладення договору, який хоч І непередбачений законом, але такий, що йому не суперечить. Сторонидоговору є вільними у виборі контрагента, у визначенні умов договоруз урахуванням вимог чинних правових актів, звичаїв ділового обороту(стаття 6  ЦК);

4) свобода підприємництва. Конституція України гарантує правона підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Державазабезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускається зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція. Відповідно до ст. 1   ЦК України відносини у сфері підприємництва — цечастина предмета цивільного права.   ЦК України докладно регулюєпідприємницьку діяльність фізичних та юридичних осіб;

5) судовий захист будь-якого цивільного права у разі йогопорушення.   Конституція забезпечує кожному судовий захист йогоправ. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дійчи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Держава чи органи місцевогосамоврядування відшкодовують матеріальну та моральну шкоду,завдану незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органівдержавної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових іслужбових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Контрольні питання

1. Що являє собою предмет цивільно-правового регулювання?

2. Охарактеризуйте структуру предмета цивільного права.

3. В яких рисах виявляються особливості методу цивільно-правового регулювання суспільних відносин?

4. Що таке функції цивільного права? Охарактеризуйте їх зміст.

5. Що таке принципи цивільного права? Які принципи належатьдо принципів цивільного права?

6. Яке місце займає цивільне право серед інших галузей права?

< Попередня   Наступна >