17.6.1. Поняття та види припинення зобов'язань


 

Ю. О. Заіка Українське цивільне право Навчальний посібник, Київ "Істина" 2005

 

 

 

17.6.1. Поняття та види припинення зобов'язань

Припинення зобов'язання означає, що учасники зобов'язання втратили свої права та обов'язки за зобов'язанням, тобто кре­дитор вже не має права вимагати, а боржник не має обов'язку виконувати. Для припинення зобов'язання необхідна наявність певної обставини, тобто юридичного факту, з настанням якого закон або договір пов'язує припинення зобов'язання.

За своєю правовою природою ці юридичні факти можуть бути різними: односторонніми правочинами (прощення боргу); дво

сторонніми правочинами (новація); подіями (смерть борж­ника чи кредитора). Ці підстави передбачаються безпосередньо в законі, в інших нормативних актах або випливають із укла­деного договору.

Такі підстави передбачаються безпосередньо в законі, в інших нормативних актах або випливають із укладеного договору.

Залежно від підстав припинення зобов'язання можна поді­лити на дві основні групи:

1) зобов'язання, які припиняються за волею сторін або однієї із сторін (виконання, новація, зарахування, надання відступ­ ного, прощення боргу, одностороння відмова від виконання);

2) зобов'язання, які припиняються незалежно від волі учас­ ників (неможливість виконання, поєднання в одній особі борж­ ника та кредитора, смерть громадянина, ліквідація юридичної особи).

Незалежно від підстави припинення зобов'язання повинно бути належним чином оформлено. Якщо боржник отримав в борг певну суму, надавши кредитору розписку, то кредитор після повернення боргу зобов'язаний повернути розписку, а в разі неможливості в свою чергу надати боржнику письмовий документ, який би свідчив, що борг повернуто.

< Попередня   Наступна >